Українці платять найвищу ціну за свободу: історія жінки-парамедика, що рятує захисників на полі бою [ Редагувати ]

Та попри всю, безперечно, безцінну допомогу Заходу війну ведуть українці. І за свободу - свою та Європи – саме ми платимо найвищу ціну. І кожен на цьому фронті - герой. І я, працюючи воєнкором на фронті, мала за честь познайомитися із... Крохою. Тендітною і водночас сталевою жінкою - парамедиком Олею Башей, яка рятує наших бійців на полі бою.

Два місяці тому, аби зустрітися із Олею, я вирушила тоді ще в неокупований Лисичанськ. А зараз - ми поговорили з нею у Києві.

Із Олею Башей, відомою серед військових як Крошечка, Кроха.

Ми зустрілись на фронті в Лисичанську, коли там ще велись бої за Сєвєродонецьк. Тоді ми розповіли вам історію двох безстрашних жінок із армії янголів.

Парамедики - це ті, хто першими дивляться в очі пораненим військовим. Вони ті, хто хапаються за диво і рахують секунди, аби втримати життя.

Ольга Башей, парамедик:

Найщасливіший, коли я пораненого привожу в лікарню, я бачу, що він стабільний і потім на етапі подальшої стабілізації вони відзвонюються і кажуть: Крошечка, помниш ти його привезла? Всьо хорошо.

А до військових як до…

Ольга Башей, парамедик:

Військові себе ведуть як діти. Чоловіки як діти.

Екіпаж Каміль і Кроха виїхали в напрямку Лисичанська, щоб забрати поранених.

Ольга Башей, парамедик:

На війні зустрічаються самі найкращі люди.

І аби вистояти і врятувати найкращих, часто не мають права на слабкість.

Ольга Башей, парамедик:

За больное зацепила… в 14-м году это были малые ... Вони в Німеччині, я за ними скучаю і я не так часто виходжу на зв'язок, бо його тут немає.

Перехопивши Олю між ротаціями на фронт, у переддень Дня Незалежності ми зустрілись у Києві, аби дізнатися, що за цей час змінилося і чи здійснилась її тодішня мрія..

Я один раз з'їздила і відпочила, тому що Сєвєродонецьк і Лисичанськ були дуже важкі..

На площі в Лисичанську ми з тобою говорили, і пам'ятаєш, у тебе сльози з'явились, бо ти заговорила про найдорожче, здійснилась мрія? З племінниками побачилась?

Здійснилась, я, звичайно, хотіла б, щоб вони були там. Вони, поки йде війна, там навчалися, бо не так давно пролетів наш самольот і Едік вранці встав і каже - Оля це ж наш самольот пролетів, тобто дитина розуміє, що це міг бути не наш самольот. Кажу: сонечко якщо він пролетів і нічого не впало, значить це наш був. Реально я дуже за ними сумувала, скучала і зараз ними надихаюся.

А як ти пояснюєш своїм племінникам, що таке Незалежність?

Не я їм пояснювала, а вони мені про це говорили.. він мені каже: Оля, а ми будемо незалежні? Ми будемо вільними? Якщо це говорить дитина 11 років, звичайно, Раміна це підтверджує, якій 6 років, да Оля, ми будемо незалежними. Кажу, а ви чого так думаєте? А ми переможемо. Якщо це говорять діти, а устами дітей говорить істина.

Формула незалежності, яка вона для тебе?

Для мене Незалежність - це бути вільною, я вільна в своїх діях, в своїх думках, я вільна в усьому, мене не можна взяти в тиски затиснуть. Оця незалежність, ця свобода, це в кожному українцеві є. Я знаю - нічого її не зламає.

Де ти її відчуваєш, цю Незалежність?

Вона у нас просто в серці, в душі, і ми цим живемо, вона у нас в голові і ми цим переможемо, вона у свідомості, тому ця незалежність - вона тут, це те, чого немає у росіян, вони навіть не розуміють, що таке бути незалежним і вільним. Вільним від усього.

Ціна незалежності?

На жаль, з цим треба змириться. Незалежність - це втрати, це великі втрати, на жаль ... для мене тому що тих, кого я вивезла з 14-17-го, багатьох вже немає (плаче). Є такий вислів, що війна не проходить без втрат.

Щоб ти хотіла сказати українцям саме в цей день 24 серпня, коли йде війна повномасштабна?

Ми не маємо опускати руки, ми маємо згуртуватися ще більше. 24 числа, то як об'єдналися і стали на захист, навіть ті люди які в 14-му році вважали, що це війна Донбаса і Луганська. Ні, вони зрозуміли, що допустилися помилки і вони стали на захист, вони пішли в тероборону, в ЗСУ, тому я кожному бажаю, щоб вони в своєму серці, в душі зрозуміли цю незалежність, оцю свободу.