У Рівному в одному з медзакладів облаштували укриття, яке може витримати і бомбардування, і радіацію [ Редагувати ]

У Рівному в одному з медзакладів облаштували укриття, яке може витримати і бомбардування, і радіацію. Укритися одночасно там можуть до тисячі людей. Крім того, в сховищі є мінішпиталь з операційною та палатами для важких хворих. Як виглядає колишній підвал медзакладу бачила моя колега Сніжана Сидорук.

Сніжана Сидорук, кореспондентка:

Ми зараз знаходимося в укритті. Над нами міська лікарня Рівного. Ось такими довжелезними коридорами з'єднані усі відділення медзакладу. Загальна протяжність їх понад кілометр.

За час, поки йде війна, під лікарнею встигли облаштувати справжнє підземне містечко. І навіть коли нема тривоги, тут жвавий рух. Буфетниця Галина прямує з візком за обідами для хворих.

Колежанка Галини пані Марія вже везе для своїх пацієнтів повні каструлі.

Он супчики в нас, супчики, картошечка в нас є, пшоняна каша в нас є, кефір.

Раніше, каже буфетниця, за харчами їздили між корпусами лікарні через двір. Тепер возять їжу під землею. 

Марія, буфетниця:

Дуже зручно, і каталки в нас зручні і тепло, сухо, нічо на нас не падає, ні дощик і ми собі із задоволенням їздимо і возимо їсти хворим.

Євген Кучерук, головний лікар Рівненської лікарні:

У нас виходить таке якби підземне містечко, яке позволяє зі всіх сторін не виходячи наверх сполучатися з відділеннями всієї лікарні надавати відповідно допомогу, консультувати. Хай там стріляють і так далі, а ми працюєм.

Ремонт у цьому укритті ще триває й дотепер. Лишилося підмарафетити ще кілька переходів, каже головний лікар, і бомбосховище буде цілком готовим. А от мінішпиталь тут облаштували буквально через півтора місяці від початку війни. У першу чергу зробили операційну.

Заходим сюди: в нас операційний стіл, апарат штучної вентиляції легень і відповідно стіл для операційної медсестри.

Для пацієнтів - обладнали палати, загалом на 42 ліжка. Є й своє приймальне відділення та маніпуляційна.

Ігор Дундюк, заступник головного лікаря Рівненської лікарні:

Чим тут зручно, що є ліфт і можна людей лежачих важких спускати в це приміщення. Ми сюди в палати підвели кисень. Це приміщення не тільки як укриття, а воно й в разі радіаційного захисту теж буде нас захищати.

Укриття повністю автономне. Є резервні джерела живлення. Їх уже випробували, коли рашисти вдарили по Рівному і підірвали підстанції. Тоді у місті зникло світло.

Ігор Дундюк, заступник головного лікаря Рівненської лікарні:

У нас так само було пропала еклектика - відразу спрацював наш генератор і наші хворі були в теплі, і електрика в нас була. Є запаси дизельного пального і ми даємо допомогу нашим пацієнтам не тільки просто їх спускаємо і освітлюєм, ми їх при потребі навіть будемо оперувати.

В укритті одночасно можуть поміститися до тисячі людей. Евакуацію своїх підопічних медперсонал закладу на дев'ятому місяці війни відпрацював до автоматизму.

Андрій Огінський, лікар-анестезіолог:

Все залежить від важкості стану пацієнта. Якщо пацієнти ходячі, можуть самі рухатися - вони самі по сходових клітинах спускаються в підвальне приміщення-сховище. Якщо пацієнти лежачі і потребують додаткової допомоги, то ми їх за допомогою ліфтів каталок спускаємо.

Жодної гривні з міського бюджету на це укриття медики не просили. Усе облаштували самотужки і за допомогою благодійників - українських та закордонних.

Євген Кучерук, головний лікар Рівненської лікарні:

Назвати їх не можу, бо їх, можливо, десь більше сотні. Але я зрозумів одне - Україну важко перемогти, тому шо вона має досить серйозних людей, які, коли біда, коли щось треба зробити - відповідно працюють.

Такі от шпиталі в укритті, переконані у лікарні, під час війни здатні врятувати життя і пацієнтам, і медикам. А після нашої перемоги, ділиться головний лікар, у цьому величезному підземному містечку їздитимуть не лише буфетниці з обідами, а й медсестри на самокатах.