Герої тилу: як енергетики повертають в домівки українців світло [ Редагувати ]
Герої тилу. Це про українських енергетиків. Вони без вихідних та відпусток реанімують нашу енергетичну систему. Часто навіть під загрозою обстрілів.
Як повертають в домівки українців світло? І чи вважають себе героями? Розкажуть наші кореспонденти. Вони цілий день були на виїзді разом з однією з бригад "Харківобленерго".
Бригада енергетиків працює у одному з сіл Харківщини на кордоні з рф. Люди й досі тут живуть без світла. Окупанти залишили в селі розбиті підстанції, вигорілі трансформатори, обірвані дроти та понівечене обладнання. Спецтранспорт - покрали. Усе, що колись було здобутком та гордістю колег, каже майстер ділянки Валентин Галініч, рашисти перетворили на купу сміття. Тому кожна електрична лампа, котли, що вмикаються, повертаючи в оселі тепло - маленька перемога енергетиків, що повертає людям надію.
Валентин Галініч, майстер Дергачівської районної ділянки АТ "Харківобленерго":
Люди очень рады нас видеть, я не знаю, блин, с такими глазами, я таких людей давно не видел. У людей нет света, ничего, а они готовы нас накормить, напоить. Я даже эмоции их не могу перенести, потому что все бегут, как вроде, знаете, к солдатам - освободителям. И они к нам точно так относятся.
Працюють енергетики, ризикуючи життям, кажуть селяни.
Олександр Третьяков, мешканець села Безруки:
Тож было у нас подорвалась вышка высоковольтная, думали, что вообще уже не будет никого, а вот смотрю, вроде люди работают, слава богу, спасибо, дай бог, чтоб все получилось, надеемся на свет, хоть немного, но надо.
Про втрати друзів та колег енергетики говорять неохоче - тема дуже болісна. Коли в країні війна, від зустрічі зі смертю ніхто не застрахований, а справу свою робити треба. До того ж, на зміну страху, який спочатку насправді був, зізнається Валентин, швидко прийшла лють.
Валентин Галініч, майстер Дергачівської районної ділянки АТ "Харківобленерго":
Я месяца три жил в РЕСе и наш РЕС обстреливали, поэтому осколки лежат в кабинете.
24 лютого, пригадує Валентин, його розбудила дружина і повідомила страшну новину, а чоловік … знову ліг спати. Мозок, наче відмовлявся сприймати реальність війни.
Валентин Галініч, майстер Дергачівської районної ділянки АТ "Харківобленерго":
Утром встал, обзвонил друзей, узнал ситуацию и по ситуации уже действовал, вывозил жену с Харькова.
Коли дружина та маленька донька опинилися у безпеці, Валентин повернувся у Харків, який на той час невпинно обстрілювали рашистські загарбники. Били по місту і області, прагнучи відкинути українців у середньовіччя. Тож - роботи тепер вистачить надовго, говорить енергетик.
Валентин Галініч, майстер Дергачівської районної ділянки АТ "Харківобленерго":
Продолжать ремонтные работы, улучшать качество наших сетей, чтобы обленерго всегда было на высоком уровне, чтоб хорошее напряжение у людей было и всегда были они со светом.
А коли серце гнітять сумні думки, світло в душу повертають плани. Валентин уже вирішив: після перемоги поїде з наметом на берег Сіверського Дінця. Бо туризм для нього - найкращий відпочинок.
Валентин Галініч, майстер Дергачівської районної ділянки АТ "Харківобленерго":
Я раньше в крымских горах ходил, по горам, это моя жизнь, мне нравится путешествовать, лазить, отдыхать, палатки, костер.
А поки разом з колегами Валентин працює, щоб повернути світло в оселі українців. Від цього і самим стає тепліше.