Легендарна козацька чайка "Пресвята Покрова" прибула до Лондона [ Редагувати ]
У британську столицю на зимівлю прибув козацький човен "Пресвята Покрова". Це репліка справжнього бойового судна 18 століття, на якому плавали запорізькі козаки. Яким був шлях цього незвичайного човна і як його зустріли у Лондоні - бачила наша кореспондентка Світлана Чернецька.
Про своє наближення козацька чайка заявляє гучно. Гарматними пострілами. Її шлях до Лондона був довгим і тернистим. Кілька останніх років човен простояв у Франції. Звідти його не вдалося забрати через пандемію коронавірусу. За цей час дерево зруйнувалося і чайка потребувала повної реконструкції.
Олександр Муляк, автор ідеї реставрації чайки "Пресвята Покрова":
Початкова ідея була найняти компанію у Франції, яка відновить цей човен, там є достатньо корабелень, які мають потужності для того, щоб це зробити, але, на жаль, до кого ми не зверталися, всі відмовили, вважали, що човен не підлягає реставрації.
Це не зупинило ентузіастів, проте змусило піти складнішим шляхом.
В Україні знайшли і ремонтників, і дерево на заміну. Щоправда, реставрація затягнулася аж до 18 місяців. Не раз команді здавалося, що нічого не вийде. Але ось він - британський берег.
Україна понад усе.
Чайку зустрічає лондонська діаспора. Ось, приміром, батько і син, які народилися вже у Великій Британії. Але обоє добре знають історію цього човна. Василь постидався говорити з нами українською, англійська йому звичніша.
Василь Бендер, житель Лондона:
Мій батько завжди розповідав мені про перший раз, коли "Пресвята Покрова" приходила сюди у 90-х, і я завжди згадував цю історію, і те, як вона поєднується із народженням України та української держави. Тож, коли тато сказав мені, що це знову відбудеться, я вирішив обов'язково прийти.
Чайку почали будувати у 1991 році як символ незалежності. Львів'яни хотіли відтворити справжній бойовий човен запорізьких козаків 18 століття. З того часу "Пресвята Покрова" побувала чи не в кожній морській країні Європи.
Мирон Гуменецький, капітан чайки "Пресвята Покрова":
Коли ми будували чайку, хотіли показати світу, що Україна це держава, яка мала свій флот, яка панувала на Чорному морі, вміла і робила човни, і коли ми попали в Європу, виявилося дуже доречним, тому що мало хто знав про Україну в принципі, а що козаки ходили на чайках, це взагалі була дивина для них, більшість думала, що лише російські бувають козаки.
Ця чайка збудована за кресленнями та описами, які збереглися в архівах. І у перші роки нею можна було управляти винятково веслами чи вітрилом. Але згодом довелося додати більш сучасну деталь. Двигун спростив маневрування при заході в європейські порти. Адже вони стали більш завантаженими.
Тарас Бенях, другий капітан чайки "Пресвята Покрова":
Перші роки відповідно ми були без GPS, в нас був тільки компас, тобто ми ходили так, як це дійсно в старовину, а тепер такі можливості, що ти на телефоні собі GPS відкрив, ти можеш погоду подивитися, можеш поспілкуватися, можеш собі маршрут покласти, очевидно, що це значно легше, ніж колись.
Щоправда, в інших аспектах життя на чайці мало що змінилося. Як і колись, спить її екіпаж просто неба. Трюм невеликий, його використовують для зберігання речей. Тож моряки на власній шкурі відчувають усі подарунки природи. Останній перехід до Великої Британії з Франції тривав 12 днів.
Тарас Бенях, другий капітан чайки "Пресвята Покрова":
Були мокрі повністю, в дощ, вичерпували воду, одним словом, за цей перехід пережили все: від сонця, до такого холоду, все відбулося.
Олена Паньків, кок чайки "Пресвята Покрова":
Ви знаєте, так якось та чайка себе добре веде, що ти бачиш, що ще трохи й станеться лихо, такого моменту не було, просто великі хвилі, тебе накриває, холодно, дощ, вітер, це просто холодно, але відчуття небезпеки не було.
За понад тридцять років існування чайку знімали в кіно, показували на фестивалях та виставляли на змаганнях. Але головною метою її існування завжди залишалося знайомство молодших поколінь та іноземців з історією України. Особливо зараз, в умовах війни.
Олександр Муляк, автор ідеї реставрації чайки "Пресвята Покрова":
Це фактично був символ того, що ми, українці, здобули в 91-му незалежність і відбудували цей човен. Зараз ми в складних умовах і на межі втрати цієї незалежності. Цим човном ми хочемо показати, що ми можемо відбудовувати, якою б Україна не залишилася після війни, ми її відбудуємо і будемо рухатися вперед.
До речі, обидва капітани цієї чайки - чинні військовослужбовці Збройних сил. І ще один член екіпажу - демобілізований після важкого поранення.
Цей човен залишиться у Сполученому Королівстві аж до кінця зими. Стоятиме тут, у цьому лондонському доку, розповідаючи про українську історію мореплавства. А далі організатори хочуть використати чайку для відновлення наших вояків. Така програма реабілітації на деревʼяних човнах вже працює у Великій Британії і команда чайки сподівається її перейняти.
