Вибороли перемогу для батька-захисника: історія родини морпіха [ Редагувати ]
У Кропивницькому до родини на новорічні свята приїхав у відпустку морпіх, командир мінометного взводу Володимир Задеряка. Удома на нього чекали сини, щоби показати здобуті нагороди на Чемпіонаті світу зі східного рукопашного бою. Перемогу хлопці вибороли серед майже восьми сотень спортсменів. Найтепліші миті зустрічі - подивіться!
Командир мінометного взводу морпіхів Володимир Задеряка обіймає своїх синів. На тренування поспішив одразу, як приїхав у відпустку, додому в Кропивницький. Вітає дітей зі здобутими перемогами.
Максим Задеряка, Чемпіон світу з комбат Дзю-Дзюцу серед юніорів:
Ну, це нагороди з Чемпіонату світу, що проходив у Польщі, там багато стран брали участь. Два перших місця - це з боротьби на колінах і з бойового в перчатках, а третє місце - це з боротьби зі стіки з ударами ногами.
Свої нагороди батькові показує старший син, сімнадцятирічний Максим.
Максим Задеряка, Чемпіон світу з комбат Дзю-Дзюцу серед юніорів:
Я дуже радий, що в мене такий папа, правда, бувають моменти, переживаю дуже сильно і дуже сумую, дуже хочеться, щоб війна скоріше закінчилась і він здоровий вернувся додому.
Дякую, я за вас радий.
Перемогу в боротьбі з колін у своїй ваговій категорії здобув й молодший син, чотирнадцятирічний Віталій.
Віталій Задеряка, Чемпіон світу з комбат Дзю-Дзюцу серед юніорів:
Да, перший раз поїхав, вразило те, що я їду на такі змагання, я здобув там перше місце і був здивований, це великі були старання, щоб туди поїхати. Було таке, що зараз війна йде, бойові дії, тато воює, я на змаганнях розумів, що якщо я виграю, я поставлю на перше місце Україну.
На тренуванні Володимир - почесний гість, пишається тим, що на його синів вже рівняються молодші спортсмени.
Володимир Задеряка, військовослужбовець ЗСУ:
Ми зі своєї сторони в ЗСУ будемо старатися, щоб ворог не наблизився сюди, ну, а вам перемог і саме головне - здоров'я, все буде Україна!
Рустам Рахманкулов, тренер з багатоборства:
Авжеж, роки роботи, підготовки, можна сказати відразу, у кого з них потенціал, у кого треба над ним працювати, але все одно це робота. Якщо його вихованець успішно показав результат, це гордість, це радість.
На тренування до синів та на зустріч з коханим чоловіком поспішає Олена.
Олена Задеряка, дружина військовослужбовця:
Думаю, це ж треба передати татові, де б він не був, передам командиру, нехай він скаже, що наші діти Чемпіони, але вже перетерпіла до ранку і кажу уже: наші - чемпіони, вони такі молодці, це велика праця.
Володимир Задеряка, військовослужбовець ЗСУ:
Гордість, що на такому рівні не тільки України, а й за кордоном, що звучить наша фамілія, ми якраз тоді прийшли з бойового завдання і прийшло повідомлення, що хлопці стали чемпіонами, була гордість.
Володимир Задеряка боронить країну у складі 36 бригади морської піхоти. У цивільному житті був шахтарем. Після повномасштабного вторгнення, попри обмеження за станом здоров'я, пішов захищати рідний дім.
Володимир Задеряка, військовослужбовець ЗСУ:
Я стараюся, щоб з тої сторони до нас не прийшли сюди, а тут мама з ними займається, направляє, щоб вони займалися, бо хлопці вже дорослі, хочуть віддихнуть, а ми стараємось, щоб не пропустили ні одне тренування і бачимо результат.
Відпустку батька на новорічні свята родина проведе у сімейному колі. Адже саме таких моментів, як спільна вечеря, похід у кіно або звичні вечірні розмови дуже бракує, коли тато на фронті.
Володимир Задеряка, військовослужбовець ЗСУ:
Хотілося, щоб це все скоріше закінчилось, ну, а там, будемо старатися з нашої сторони, щоб воно так і получилось.
І це бажання на 2025 рік загадують у кожній українській родині.
