Фотографія з Кличком [ Редагувати ]

Того березневого дня дві тисячі дев’ятого року Віталій Кличко прокинувся, як зазвичай, о шостій ранку. День він розпочав з пробіжки. Вже місяць маршрут пролягає між ось цими заметами.

Тут, в одному з готелів австрійських Альп,  Кличко готується до поєдинку, в якому захищатиме титул чемпіона світу.

Щодня – два тренування, спаринги, теоретичні заняття… Лижі заборонено - можна травмуватися. На курорт Кличко приїхав працювати. І, напевно, дещо заздрить відпочивальникам.    

- Привіт!

- Привіт!

- А що, сьогодні добрий сніг, чи не дуже?

- Так, сніг добрий!

- Це Кличко!

- Так?

- Так! Віталію, ми дивимося бокс. І ви - наш кумир. А наш син добре знає Україну. Він у вашій країні вчився на перекладача… Вибачте, а можна нам з Вами сфотографуватися? 

- Так, звичайно.

- Акуратніше. Акуратніше…

- Підходьте і Ви!  І всі разом…

Того березневого вечора дві тисячі восьмого року в спортзалі одного з австрійських курортних готелів було багатолюдно. Втім, ажіотаж тут спостерігався щодня вже впродовж місяця. Адже кожне тренування чемпіона світу з профі-боксу було для публіки відкритим. Мешканці й персонал цього та навколишніх готелів прислуховувалися чи не до кожного слова Віталія і його тренера. Та фотографували чи не кожний рух боксера. 

Кличко тренувався близько двох годин. За цей час ніхто з глядачів залу не покинув. Мільйонери й покоївки, портьє і чиновники… Якби було можна, вони б дивилися на все це ще довше. За крок тренується один з найвідоміших спортсменів планети. Буде чим похвалитися друзям і про що розповісти дітям. "Ось так близько – як тебе - бачив Віталія Кличка, ну, ти ж знаєш, хто це. Він тренувався у готелі поблизу Кітцбюеля, проводив спаринги. Скажу тобі, що вживу у Кличка вигляд ще переконливіший, ніж по телевізору. У тридцять сім років перебувати в таких фізичних кондиціях! І як людина  нормальний, без "зіркової" хвороби. Не віриш? Так я після тренування навіть з ним сфотографувався. Щоправда, в черзі постояти довелося".

За п’ять місяців до цього в одному з торговельних центрів Берліна публіка ще завзятіше натискала на кнопки своїх фотокамер  і  мобільних.

У той день - десятого жовтня дві тисячі восьмого - Віталій Кличко  взяв участь в офіційній процедурі зважування вперше за останні чотири роки. На звістку про повернення українця в ринг у світі професійного боксу відреагували по-різному. Можливі суперники – із занепокоєнням. Фахівці - хто з оптимізмом, хто зі скепсисом. А пересічні шанувальники боксу - із захопленням. Всі публічні події, що передували першому -   після повернення - бою Віталія, відбувалися за страшенної тисняви. У боротьбі власників фото- і відеокамер за вдаліший  ракурс, за кращий знімок.

Віталій повернувся, аби спочатку забрати те, що йому належало раніше. Дві тисячі п’ятого українець залишив вакантним пояс чемпіона світу WBC. За три роки цим титулом володів нігерієць Сем Пітер.

Ось цим жестом Пітер намагався показати, що саме він тут – номер перший. Але просто ткнув пальцем у небо. "Хто є хто" у цій парі, було всім відомо. Один - дуже сильний боєць. Інший – видатний боксер та дуже популярна й різнобічна людина.

"Бокс – це наше життя. Але наше життя – це не тільки бокс". Ця фраза Віталія якнайкраще відображає його ставлення до спорту. Благодійній та громадській діяльності він присвячує не менше часу, ніж власне боксу. Фотографії Кличка в цивільному зустрічаються у пресі, Інтернеті та в його родинному альбомі навіть частіше ніж ті, на яких він - у  спортивному одязі.

Позавчора –  зустріч у Нью-Йорку з тамтешнім екс-мером: вони товаришують. Вчора, повертаючись, заскочив до Німеччини, де взяв участь у презентації своєї книги. Сьогодні – відкриття збудованого на власні кошти дитячого спортивного майданчика. А завтра – його прес-конференція як боса української промоутерської компанії: її Кличко створив, аби вивести вітчизняних боксерів на західні ринги. 

Буде й післязавтра, й після-після-завтра. Були й ще будуть  поїздки по світу офіційним послом ЮНЕСКО. Були й будуть засідання в Київраді, де Віталій очолює фракцію свого імені. Були й будуть благодійні аукціони, на які він віддав практично всі свої переможні "бойові" рукавички. була й буде  турбота про молодшого брата, якого він завжди виводить на поєдинки. Востаннє це сталося в грудні минулого року. Тоді Володимир нокаутував Хасима Рахмана. У Віталія з цим американцем давні стосунки.

Осінь дві тисячі п’ятого. Прес-конференція Рахмана й Віталія. Через травми Кличка їхній поєдинок до цього двічі переносили. Востаннє - на дванадцяте листопада того року. За дев’ять днів до бою українець пошкодив коліно. Ще за кілька днів Віталій заявив про завершення спортивної кар’єри. 

Лос-Анджелес, листопад того ж року. Інформація про завершення профі-кар’єри вже озвучена. І Віталій вже вирішив, що з родиною повертається в Україну. Про що він думав тоді, разом із сином дивлячись на хвилі Тихого океану? Можливо, про майбутнє. А, найпевніше, згадував.

Згадував про те, що пішов зі спорту, не здійснивши своєї та братової мрії. Ще на самому початку профі-кар’єри Клички заявили, що хочуть одночасно володіти титулами чемпіонів світу. Скептики казали – неможливо. Але вже за кілька років вони притихли. Клички по черзі вигравали пояси. Але останній крок на шляху до досягнення мети так і не зробили.

Про що думав тоді Віталій, дивлячись на хвилі Тихого океану? Про те, як там буде в Києві? Чи про те, що було в Лос-Анджелесі?

Саме в цьому місті він провів свій найголовніший поєдинок. Той, легендарний, проти Льюїса.

На згадку від того бою у Льюїса залишився шрам на носі. Він покинув ринг під свист і більше в нього вже ніколи не виходив. Ця зала, ця публіка і цей надважкий дивізіон вже належали іншій людині. В той вечір Віталія Кличка визнала і полюбила Америка. Так само, як до цього – Європа й Україна.

Двадцять першого червня дві тисячі третього року Віталій повертався після бою в роздягальню трохи закривавленим і дуже розчарованим. Він йшов без чемпіонського поясу, офіційно - програвши. Після цього в його кар’єрі подібне більше  не  траплялось.

Після бою Кличко-Льюїс пройшло майже п’ять з половиною років. За час, що минув, Віталій виграв той, "льюїсівський" чемпіонський пояс і один раз його захистив. А потім - коли вирішив завершити кар’єру -  добровільно віддав керівництву WBC. У свою чергу, боси версії надали Кличку титул "почесного чемпіона". Володар цього звання у разі повернення в бокс має право одразу ж взяти участь у  титульному  двобої.  

Про поновлення профі-кар’єри Віталій оголосив на початку дві тисячі сьомого. Але через різні причини на титульний бій йому  довелося чекати більш ніж півтора року. Впродовж цього часу Кличко відповів на безліч питань журналістів. Найпоширенішим було "навіщо?".

Навіщо він повернувся? Навіщо йому знову тренуватися до сьомого поту? Навіщо ризикувати бездоганним спортивним ім’ям і своїм здоров’ям? Грошей вистачає, є чим займатися: бізнес, політика, Київрада… Він всім все вже давно довів, чому ж не заспокоїться на досягнутому? Сам Віталій називав журналістам дві основні причини. Перша – це мрія бути чемпіоном світу одночасно з братом. Друга - принцип не зупинятися, якщо є можливість зробити бодай  крок уперед.    

Це – відкрите тренування перед двобоєм Віталій Кличко-Семюель Пітер. На ньому "пальцем в небо" нігерієць тицькав вже у футболці збірної Німеччини – країни, де відбудеться поєдинок. Місцеві оператори вияв любові до їхнього футболу запримітили, і Сем на деякий час став головною особою події. Щоправда, ненадовго. Доки в залі не з’явився Володимир.  

Пітер спохмурнів. Ледве один з братів пішов, так на тобі - інший з’явився! І переважну більшість фото- й відеокамер знову спрямовано в бік від нігерійця. І справа не в тому, що у Кличка більше чемпіонських поясів. Він для преси просто цікавіший. 

Нігерієць раніше вже перетинався з Кличком-молодшим. І від тієї зустрічі у Пітера залишилися не найкращі спогади. У вересні дві тисячі п’ятого року ці боксери билися за звання офіційного претендента  на титул чемпіона світу.

Того вечора Володимир вперше в кар’єрі виходив на поєдинок у статусі аутсайдера. Десь за годину українець повертався з рингу переможцем. Але що то була за година! Кличко виграв, побувавши у трьох нокдаунах. Вболівальники українця хапалися то за серця, то за голови. А Віталій… Він зірвав голос. 

Одинадцяте жовтня дві тисячі восьмого. Берлін. Німеччина. Віталій йде на головний бій у кар’єрі. Йде по титул. По мрію. На ринг його запрошують легендарні боксери. 

Джордж Формен:

Я – Джордж Формен. Послухай мене! Я й досі  найстарший чемпіон світу всіх часів в надважкій вазі. Віталію, повір мені, сьогодні ти зможеш це зробити! Сьогодні ти зможеш повернутися у ринг таким сильним, як ніколи раніше! Увесь світ чекає на тебе. Послухай Джо Фрезера…

Джо Фрезер:

Саме так, я - Джо Фрезер на прізвисько "Курець", чемпіон світу у надважкій вазі. Мохаммед Алі і я були королями рингу. Віталію, настав твій час писати історію! Черга Леннокса Льюїса…

Леннокс Льюїс:

Точно! Привіт! Я - Леннокс Льюїс, чемпіон світу у надважкій вазі. Віталію, ти знаєш, що наш бій став одним із найвидатніших в історії світового боксу? Я знаю, сьогодні ти переможеш! Зараз твоя черга, Евандере…

Евандер Холліфілд:

Так, я – Евандер Холліфілд, багаторазовий чемпіон світу в надважкій вазі. Віталію, я знаю, як важко повертатися у ринг. Я пройшов це тричі. А сьогодні це зробиш ти! Майку, що скажеш?

Майк Тайсон:

Вірно, я – "Залізний Майк" Тайсон, чемпіон світу у надважкій вазі. Віталію, я завжди був твоїм найбільшим фанатом. Нарешті ти повернувся – зайди в ринг і покажи нам великий бій.

А зараз, після тисяча чотирьохсот днів перерви, він повертається в ринг як претендент на звання чемпіона. Пані та панове, колишній дворазовий чемпіон світу в надважкій вазі, "Доктор Залізний кулак"  Віталій Кличко!

Формен, Фрезер, Льюїс, Тайсон, Холіфілд… Віталія проводжали на бій найвидатніші чемпіони. Своїми напутніми словами зірки рингу підтвердили, що він свій в їхній легендарній компанії. Це так, але якщо говорити лише про спортивні здобутки. 

Евандер Холіфілд у свої сорок шість продовжує виходити  на профі-ринг. Екс-абсолютний чемпіон світу програв половину з десяти останніх поєдинків.  

Джордж Формен також залишився в боксі, але як телевізійний  коментатор. А компанію йому за мікрофоном каналу НВО регулярно складає ще один екс-чемпіон cвіту.

Перед кожним таким ефіром Ленноксу Льюїсу ретельно гримують  носа. Але шрам, що залишився після поєдинку з Кличком, все одно помітно. Віталій  весь час викликає британця на матч-реванш, але той відмовляється. Каже: "Я вже на пенсії.  Насолоджуюсь відпочинком". 

Майк Тайсон - теж боксер-пенсіонер. Але не такий безтурботний, як Льюїс. Колишній чемпіон, наркоман і міліонер тепер банкрут. Ось і мандрує світом як "весільний генерал", заробляючи на життя своїм іменем. Відвідував Майк і Київ. Екскурсію містом для нього провів Віталій. Він неодноразово зізнавався, що в дитинстві його кумиром був саме Тайсон. 

Ідоли залишилися у дитинстві. Тепер сам Віталій - кумир для інших. Передусім – для дітей і молоді. Вони менше ніж дорослі заздрять сильним, відомим, успішним і різнобічним людям.

Так само, як Холіфілд, Кличко продовжує займатися профі-боксом. Але він не став і ніколи не стане чемпіоном-посміховиськом. Відчує, що не може битися на елітному рівні, – піде одразу. Бо має самоповагу.

Так само, як Тайсон, Віталій мандрує світом і на запрошення відвідує різноманітні заходи. Але там українець отримує не гроші, а нові враження та особисті нагороди. Всюди Кличка зустрічають однаково. Поважні особи – з повагою, а пересічні люди – з ажіотажем.

Так само, як Льюїс, він міг би піти на пенсію. Залишитися у США, відлежуватися на пляжах Лос-Анджелеса. Але він повернувся в Україну, де й думати тепер не може про відпочинок.  Знову кудись летить. Знову повертається. Знову дав прес-конференцію в Москві. Знову щось відкривав у Києві. Він живе немов у коловороті. Знову полетів битися до Німеччини. Знову повернеться. Знову – з чемпіонським поясом.

Ну він дає! Ну він і звір! Пошматував суперника, здобув титул та  здійснив - свою та Володимира - найзаповітнішу мрію. Вперше в історії боксу два брати стали одночасними володарями поясів чемпіонів світу в надважкій вазі! Ну він дає!

Подякував вболівальникам. Усміхнувся дружині. Скільки разів Наталя ось так раділа після його поєдинків! Невдовзі в їхньому сімейному альбомі з’явиться нове фото. На ньому – два брати-чемпіони, їхня команда та їхній прапор.

Одинадцятого жовтня дві тисячі восьмого року щасливий Володимир прямував у роздягальню після бою брата. Йти швидше або й взагалі побігти йому заважали такі ж щасливі вболівальники. Ні, молодший Кличко не відмовив. Просто не було олівця, щоб дати автограф. А шукати не було часу. Автографи обов’язково будуть, але пізніше. А зараз – до брата. Ну, як він там?

Хтозна, про що він думав у ті хвилини… Може, про здійснену мрію. Може, про чемпіонський пояс. Може, про кисті рук, що страшенно болять. Може, про тих, хто за нього в цей вечір так хвилювався. Про що він думав тоді - він нікому не сказав. А запитати ніхто не наважився.

Насамперед, втомилися руки. Адже бив вісім раундів поспіль.  Влучив безліч разів, розбив об голову суперника кулаки. Від нокауту Пітера врятував тренер, який на дев’ятий раунд свого боксера не пустив. Бійця, котрого дехто вважав найсильнішим у дивізіоні, Віталій просто знищив.  

Дон Кінг:

- Він був неперевершений, чи не так? Це історія!  Неперевершено! Досконало! Він – великий боксер!  Я знав, що він видатний боєць, але перемогти так! Я такого навіть не очікував. Кличко! Кличко! Він - неперевершений! Кличко! Два Клички! Вони - неперевершені!

В один із днів дев’яносто шостого року Дон Кінг у своєму кабінеті з аналогічним апетитом облизував куряче стегенце. А перед ним сиділи два брати-боксери. "Хлопці, запрошую до команди Майка Тайсона" - і простягнув контракт рукою, що була брудною від жиру та виблискувала діамантами. Найвпливовіший промоутер світу дуже здивувався, коли у відповідь почув: "Ні, дякуємо. Для нас Тайсон – не ідол, а конкурент. Ми  підемо  іншим шляхом".

З того часу минуло дванадцять років. Дон Кінг, як і раніше, збирає діаманти. А ось чемпіонські пояси колекціонують уже не його боксери. Цим займаються саме ті брати, що колись відмовилися з ним співпрацювати. У них вже є чотири пояси, ще один – і колекція буде повною. Ось зараз, певно, домовляються між собою, хто забере останній титул. Два брати-чемпіони, а перед ними – вже п’ять поясів!  Ото буде фото!

Кажуть, що в нього поважний, як для професійного спортсмена, вік. І що в нього кострубата боксерська техніка. Кажуть, що ринг – це не найголовніше в його житті. Мовляв, займається боксом між іншими справами, а більшість часу приділяє бізнесу та політиці. Кажуть, що він не ідеальний важковаговик: через великі габарити іноді не вистачає швидкості. А ще кажуть, що він видатний боксер. І видатна людина. 

Ось так. Крок за кроком. Лише вперед. Лише вгору. Попри те, що він вже все всім довів. Попри те, що йому вже, начебто, і нема чого підкорювати. Насправді, нові вершини завжди є.  Треба тільки захотіти їх побачити.