Лідера "Братів Гадюкіних" проводжали аплодисментами [ Редагувати ]
Цього тижня пішов із життя лідер легендарного українського рок-гурту "Брати Гадюкіни" Сергій Кузьмінський - друзі називали його "Кузя".
Навесні йому діагностували "рак гортані". Після лікування з'явилася надія на одужання, але організм не витримав. Поховали Сергія у Львові, на історичному "Личаківському цвинтарі". Під аплодисменти, як і належить артистові.
Останні роки Сергій Кузьмінський прожив у Москві. Там крутив в клубах психоделічну музику і у 2002 став найкращим московським ді-джеєм.
Утім українцям він запам'ятається як легендарний "Кузя". Його гурт - "Брати Гадюкіни" виник у 88-му у Львові під гаслом - "Наша відповідь Кобзону".
Імідж "поганих хлопців" музиканти вклали уже в назву, використавши прізвище такого собі "шпигуна Гадюкіна" з популярних книг радянського письменника Драгунського.
"Братів Гадюкіних" - називали однією з найскандальніших українських рок-груп. Їхні тексти шокували пост-радянський простір, а музика - заряджала енергетикою справжнього рок-н-ролу, регі, рок-панку, ритм-енд-блюзу та стьобу. Їм стоячи - аплодувала Європа. А їхні альбоми - досі є бестселлерами на Західній Україні. Про групу, з якої почався український рок - Надія Павлик-Вачкова:
10 років тиші і вщент заповнений зал. Мало хто з українських гуртів міг похизуватися такою стійкою прихильністю публіки. На камбек "Гадюкіних" чи "Гадів" - як їх ласкаво називали, у 2006-му квитки перепродували спекулянти, а глядачі йшли з не меншою охотою, ніж на початку 90-х.
Перша слава до "Гадюкіних" прийшла у 89-му. Тоді вони здобули 2-ге місце на фестивалі "Червона Рута" і видали свій дебютний і досі хітовий альбом - "Всьо чотко".
Звукорежисер Володимир Бебешко досі пригадує, як "Наркомани на городі", "Рок-н-рол", "Міську важєй" - усі ці пісні записував в реальному часі на касетний магнітофон. Альбом розійшовся на ура, а "Гадюкіни" почали збирати аншлаги.
Володимир Бебешко:
Ми записали, потім я прийшов додому, послухав ввечері і зрозумів, що то є просто страшна бомба, яка розірве Україну буквально найближчі часи. І так сталося - через 2 неділі Україна вся слухала "Гадюкіних" і була в шоці.
"Всьо чотко" у тому ж таки 89-му, гастролюючи у Львові, почула Пугачова. Результат - "Гадюкіни" заспівали на весь Союз - на найбільшій сцені, в одному з найпопулярніших новорічних проектів - "Різдвяні зустрічі" з Аллою Пугачовою.
А так російські канали згодом коментували появу "Гадюкіних" на московській сцені.
У час, коли Радянський Союз почав розпадатися, "Забава" лідера гурту - Сергія Кузьмінського чи "Рок-н-рол" - як називається ця пісня в альбомі, виявилася актуальною і додала хлопцям популярності. Їх почали запрошувати на гастролі за кордон - в Європу, Америку і Канаду.
Ігор Мельничук, бас-гітарист гурту "Брати Гадюкіни":
Є вислів - появится в нужное время в нужном месте - якось воно так сталось ще до всього, що "Гадюкіни" співпали ще з якимись змінами в суспільстві.
Феномен "Гадюкіних" полягав у тому, що спілкувалися вони зі сцени простою, людською мовою, іронію і легкість поєднували з професійною музикою. Саме завдяки їм багато хто довідавався про цигарки "Верховина", футбольний клуб "Карпати" та існування на карті "файного міста" Тернопіль.
Ця пісня уже стала неофіційним гімном Тернополя. А "Гадюкіни" - культовим гуртом для міста.Уродженець Тернополя телеведучий Сергій Притула кілька років поспіль виходив під її акорди на сцену українського камеді клабу.
Сергій Притула, телеведучий:
Сама композиція, мабуть, стала вирішальною для Тернополя. Тому, що зараз, якщо ти спілкуєшся з якоюсь людиною з будь-якої точки України чи навіть десь там з Росії - ти кажеш - звідки ти? Тернопіль? О, файне місто Тернопіль.
Насправді, більшість пісень "Гадюкіни" брали з власного життя. До прикладу, пісня "Карпати знову програли футбол" з'явилася після кількох походів на матчі за участю львівського футбольного клубу.
Ігор Мельничук, бас-гітарист гурту "Брати Гадюкіни":
Ми як не підем, а "Кирпати" б'ють. А потім ще ті бідні фани кричать на Карпати "вівці!", як їм набили. І там раз на 10-ий я кажу, Юра, що за садомазохізм - ми ходим, наших бють, а ми дивимся, я кажу, я більше не піду.
Павло Крохмальов, клавішник гурту "Брати Гадюкіни":
Мы всегда были откровенны. В том, в чем ходили по улицах, в том и выходили на сцену. Никаких там специальных примочек, прибамбасов. Играли то, что хотели играть.
Саме за щирість і відвертість повірила у "Гадюкіних" і ця пані. Олена Мархасьова - довгий час була директором, чи як зараз кажуть - продюсером гурту. Вона вкладала в них власні гроші, бо бачила - "Гадюкіни" - це те, що проймає людей просто в серце.
Олена Мархасьова:
У меня была домработница, которая пришла и говорила: "Ви знаєте, вони такі правдиві - "Їду я до тебе в Мостиська, кучеряве дівчисько моя адреса дуже проста - 3-тя хата від моста". Ви знаете, просто за душу бере", - каже.
Юлія Донченко - нині вона більше відома як співачка Максіма - кілька років була в гурті на бек-вокалі. У "Гадюкіних" вона вчилася. І досі вважає - вони сформували власний стиль, який уже став класикою українського року.
Юлія Донченко:
Вони грали ту музику, яку вони дуже добре знали. Вони її грали дуже професійно. Вони її слухали і слухають до сьогоднішнього дня і не поступаються музикантам європейського рівня може навіть перевищують.
Для соліста - Сергія Кузьмінського - ця пісня і справді стала останньою, яку він заспівав на сольному концерті такого масштабу. Шанувальникам тоді обіцяв зустріч за 10 років. Жартував, як і все своє життя.
Надія Павлик-Вачкова, Володимир Самченко, Сергій Єрьоменко, "Подробиці тижня", телеканал "Інтер".