Родина переселенців - інвалідів може залишитися без житла [ Редагувати ]

Родина інвалідів, яка свого часу втекла з Горлівки, тепер може опинитись без даху над головою. Благодійна організація, яка ними опікувалася, - скорочує фінансування на переселенців. Втім, жителі горлівки не склали рук, а намагаються бодай якось заробляти гроші. Бо від цього в прямому сенсі залежить їхнє життя.

Надія Беспалова разом із донькою Лілею переїхала до Києва ще влітку минулого року. Тікали від обстрілів та злиднів із окупованої Горлівки. Влаштуватися у столиці жінкам-інвалідам допоміг один із благодійних фондів. Знайшли тимчасове житло, заплатили за лікування. Та місяць тому їх попередили - грошей на допомогу більше не буде.

"Переїхати в інше місто? Ми тут більше зав'язані з лікарнями - ось що нас тримає. Фахівці. Тому, що ситуація у дівчинки, дійсно серйозна і потрібен постійний контроль", - розповідає Надія Беспалова, переселенка.

Майже рік родина жила ось у цій висотці в одному зі спальних районів Києва. На першому поверсі небайдужі підприємці переробили свій офіс на міні-притулок для переселенців. Окрім жінок, тут мешкає ще сім родин. Та невдовзі всім їм теж доведеться з"їхати.

"Це приватна власність. Господарі приміщення, слава Богу, що взагалі дали там якийсь час пожити. Нараховуються і нараховувалися, комунальні послуги як на офіс. Там шалені гроші йдуть, за них квартиру можна знімати", - каже Наталя Ремизовська, представник благодійного фонду.

Втім, Надія Василівна не впадає у розпач. Влаштувалася вихователькою у дитсадку. Сама - інвалід третьої групи - доглядає хвору доньку-інваліда по зору з дитинства. Нещодавно звернулася по допомогу в кілька благодійних організацій та до місцевого відділу соцзахисту. Жінка вірить - на вулиці не залишиться. Підшукує роботу і для хворої доньки.

"Я все ж таки, сподіваюся на щасливий випадок - що я знайду більш високооплачувану роботу, можливо, хтось допоможе з роботою для дівчинки", - каже Надія Беспалова.

Донька Ліля перенесла вже кілька операцій на очах. Та зір продовжує падати через загострення цукрового діабету.

"Якщо я десь була - я зможу, я знаю хоч якусь дорогу, де можу згорнути, повернути, а якщо мене залишити одну в незнайомому місці - я не зможу просто пересуватися", - пояснює Лілія Беспалова, інвалід дитинства.

Дівчина, яка постійно потребує допомоги, сама мріє допомагати іншим.

"Хочеться працювати більше в соціальній сфері, допомагати людям, підтримувати їх в якихось проблемах, з ними розмовляти, підказувати, розповідати", - каже Лілія Беспалова.

Ми звернулися до Міністерства соціальної політики із запитом - як допомогти тим, хто опинилився сам на сам із проблемами лікування, працевлаштування та відсутності житла. Відповідь чиновники обіцяли надати - вже цього тижня.