У Москві біля "Матроської тиші" затримали журналіста з України [ Редагувати ]

Інша акція на підтримку української льотчиці відбулася під стінами московської "Матроської тиші". Її, як і очікували, розігнала російська поліція. Затримали близько десятка людей. До відділку разом із протестувальниками потрапили журналісти та випадкові перехожі. Як усе відбувалося бачили наші кореспонденти. 

Через дорогу - слідчий ізолятор "Матроська тиша". Присутні люди - московська група підтримки Надії Савченко. Сюди вони прийшли, аби привітати полонянку з днем народження. Форма привітання - одиночне пікетування. Узгодження за законом не потрібно. Але, як виявилося, поліція офіційними правилами занадто не переймається.

"Я нічого не зробив, я нічого не зробила, поясніть на підставі чого".

Затриманих ведуть у двори. Туди стражі правопорядку заздалегідь підігнали кілька автозаків. Але навіть за ґратами вікна автобуса пікетувальники продовжують скандувати.

"Путин - …".

В'язати кинулися всіх. Серед затриманих і кореспондент "Української правди" Анастасія Рінгіс. Її відпустили за дві години. Про причину затримання журналістка телефоном розповіла нам таке.

"На цьому одиночному пікеті я теж мала можливість потримати прапор. Поліція російська розпізнає це, як участь у несанкціонованому мітингу. Ще коли оформляли документи, хотіли, щоб я підписалася під протоколом, що я організовувала мітинг. Я під цим протоколом не підписалася", - розповіла журналіст видання "Українська правда" Анастасія Рінгіс.

Ті, хто залишився на вулиці, дістали плакати, а дехто поцікавився у представників МВС хто стане наступним.

"- Скажімо, ось якщо я зараз стану в поодинокий пікет, ви будете мене затримувати?"

Після красномовного пояснення співробітника МВС, пікетники починають спішно з'ясовувати долю затриманих товаришів. Їх усіх повезли до відділення поліції московського району "Сокольники". Активісти з плакатами з двору багатоповерхівки, куди стихійно перемістилася акція, ще довго не розходилися. Людям у формі небайдужі москвичі влаштували лікнеп.

"Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці".

Ті, в свою чергу, продовжували мовчати.