Війна на Донбасі: бойовики обстріляли позиції оборонців [ Редагувати ]

На передовій сьогодні загинув український військовий. Бойовики обстріляли позиції наших бійців п'ять разів, здебільшого на Донеччині.

А от минулої доби гаряче було на Луганському напрямку. Супротивник застосував міномети, артилерію та навіть танки. Там побував Ігор Левенок. 

Луганщина. Гаряча ділянка фронту поблизу Троїцького та Новозванівки. Вже від опівдня тут лунає канонада. По українських опорниках працює ворожа артилерія.

Бійці розповідають: щонайменше раз на тиждень окупанти б'ють по цій позиції з великих калібрів. Укріплення не витримують, зате витримують люди, які знову і знову буквально "вгризаються" в цю землю. І боронять її нерідко навіть ціною власного життя.

" Смертники, хрест поставили як кажуть на цій позиції, бо тепер тільки обстріл і вони починають сюди накладати. Ми їх бачимо, тому вони нас і накривають, щоб ми їх не бачили" , - говорить Юрій, військовослужбовець Збройних Сил України.

Напередодні вдень найманці почали гатити по армійцях з важких мінометів. Усюди вирви. Прилетіло за два десятки снарядів. На щастя, ніхто з наших бійців не постраждав.

" Не смотря на те, що в нас перемир’я, ми мовчали, ну а їм по барабану чи перемир’я чи не перемир’я. Вчора нас в течение двух часов накривали сто двадцятими. І по звуку було таке, що рабо тала "рапіра". Було даже пару вистрелів з танка" , - говорить Юрій, військовослужбовець Збройних Сил України.

В окопах з-поміж бійців зустрічаємо ось цього юнака. Русланові - 20. Позивний "татарин", бо має предків серед кримських татар. Хоча родом парубок з нині окупованої Маківки.

Я народився в Україні! Не там, не в ДНР, а в Україні і я знаю, що це українська земля. Я ходив там до школи" , - говорить Руслан військовослужбовець збройних сил України.

Це Руслан пояснює мотиви, які спонукали його взяти до рук зброю. Хлопець воює вже два роки. На фронт попросився, щойно досягнув повноліття. Батьки навіть не одразу дізналися, що син на передовій.

" А тут же ж можуть і не дай Боже. Я знав на що я йду. Це не є проблема. А скільки хлопців вже загинуло з чотирнадцятого року. І зараз гинуть" .

Своє життя хлопець планує пов'язати з армією. Має мрію повернутися в батьківську хату, яка нині під окупантами. Для цього обрав і життєве кредо. А своїм землякам, котрі воюють на тому боці, Руслан передає послання.

" Ребята, одумайтеся! Що ви робите. Зараз іде інформаційна війна. Вам промивають мізки. Одумайтеся".