Човен вікінгів спустили на воду у Рівному [ Редагувати ]

У Рівному змайстрували бойовий човен стародавніх варягів. На це пішло понад сто тисяч гривень і три місяці кропіткої роботи. Напередодні вперше історичний корабель спустили на воду. Як усе було - бачили наші кореспонденти. 

У Рівному відтепер є свій драккар - дерев'яний човен, яким тисячі років тому пересувались вікінги.

"Ми коли прочинали проект нам казали, звідки на Рівненщині варяги можуть взятися. Ну якщо почитати уважно історію дуже багато є доказів. Та ж сама підвіска Валькірії, амулет Одіна", - говорить Юрій Ойцюсь, автор ідеї зі створення драккара.

У човна сьогодні масштабне переселення. Дерев'яного велетня, понад тонну завважки, обережно вантажать краном. Історичний човен поважно проїжджає половиною міста на ваговозі, потім його спускають на води озера Басів Кут.

"Так потихеньку. Тіче трошки. То воно мусить тікти".

Майстри кажуть - хвилювалися, як би не втопити драккар.

"Воду пускає не дуже. То їсть вода іде так слабенько".

Драккар в перекладі означає корабель-дракон. На носі човна кріплять голову дракона. А назвали рівненського драккара міфологічним ім'ям - Гунгнір.

"Гунгнір - це такий дуже гарний символ насправді. Це спис Одіна. Це спис, який завжди влучає в ціль і повертається в руку свого господаря".

Дев'ять метрів завдовжки та два завширшки. Щоб збудувати човен, майстри півроку вивчали технології прадавнього суднобудівництва. Понад три місяці ладнали дерев'яні дошки, витесували щоглу. Хистом варягів були приголомшені.

"Це так званий кленкерний спосіб підгону дошок. Тобто дошка йде внахлест на дошку. Є в нього невеличкий кіль. Це йому дає стійкість до тримання курсу. Вони повинні були розсікати великі хвилі і характерність оця особливість - це ось цей задраний носик. Це до речі сама складна частина в цьому човні - загнути дошки в трьох проекціях", - говорить Олег Петренко, майстер драккара.

Невдовзі на човен приладнають щоглу. Потім на ній замайорить червоне вітрило. Драккар курсуватиме Басівкутським водосховищем. У планах авторів проекту змайструвати ще й "байдака", на якому понад п'ять століть тому ходили запорозькі козаки.