Звільнення полонених українців: чим займатимуться колишні політв'язні? [ Редагувати ]
Новина, яка залишається головною темою ось уже тиждень. Звільнення наших полонених. Їх минулої суботи без перебільшення затамувавши подих зі сльозами зустрічала вся Україна. 35 урятованих бранців Кремля. Моряки, Сенцов, Кольченко, Балух, Клих і Карпюк.
Уже тиждень вони вдома. Багатьом потрібна серйозна медична допомога та психологічна реабілітація. Дехто зі звільнених уникає спілкування. Дехто наважився зібрати журналістів.
Тож як зараз почуваються колишні полонені? Що розповідають про тюремне минуле і вже вільне майбутнє? Дивіться далі.
У цю новину боялися вірити. Допоки літак не здійнявся в небо і не перетнув український кордон.
Удома на багатьох із них чекали роками. Перші зворушливі хвилини. А далі усе наче в кіно.
"До цього моменту я не вірив у дива, виявляється дива існують".
Огляд лікарів, зустрічі з політиками і нескінченні запитання журналістів. Минув тиждень. А звільнені бранці й досі у центрі уваги.
"Я извиняють... - Зеленський? - У него пока нет моего номера".
Аби вдовольнити суспільний запит звільнені українці щодня збирають пресконференції. І зустрічаються з тими, хто на них чекав із близькими та друзями.
Столична лікарня Феофанія. Саме тут зараз перебувають восьмеро звільнених українців, і ще стільки ж родичів проходять огляд.
Ігор Котелянець рідний брат Євгена Панова, одного з 35-ти кремлівських в'язнів, які повернулися в Україну.
"Останню добу ходив з таким відчуттям тривоги. Ми розуміли, що може все перегратися в будь-який момент. Иаке вже було", - говорить Ігор Котелянець, брат Євгена Панова, голова ГО "Об'єднання родичів політв'язнів Кремля".
Ігор лише зараз розповідає: обмін міг відбутися ще в серпні. Та тоді завадив витік інформації.
"Якщо б цього витоку не сталося, абсолютно впевнений - обмін би стався набагато раніше і без додаткових умов з боку Росії. Тижні на два раніше", - говорить Ігор Котелянець, брат Євгена Панова, голова ГО "Об'єднання родичів політв'язнів Кремля".
На свого брата він чекав три роки. У Росії Євгена Панова засудили до 8 років тюрми за те, що він начебто намагався організувати теракти в Криму. Активіст, волонтер і ветеран війни на Донбасі насправді прямував на півострів, каже Ігор, щоб допомогти кільком людям виїхати на підконтрольну Україні територію.
"От він такий діверсант в шльопках і спортівках їхав за версією окупантів їхав підривати пороми, військові частини, заводи, водопостачальну компанію", - говорить Ігор Котелянець, брат Євгена Панова, голова ГО "Об'єднання родичів політв'язнів Кремля".
Але до півострова Євген не доїхав. У сірій зоні його викрали.
"Вдарили чимось важким по голові, ми думаємо це була труба чи щось таке. Він втратив свідомість, потім мішок на голову натягли і відвезли в якийсь підвал. і власне там було декілька днів катувань", - говортиь Ігор Котелянець брат Євгена Панова, голова ГО "Об'єднання родичів політв'язнів Кремля".
А після з'явився ось цей відеозапис-зізнання. Про тортури і знущання, каже Ігор, брат говорити не хоче. Усе, що той пережив - знає з матеріалів справи.
"До нього підключали клеми до статевих органів, до колін, пускали електричний струм. Йому надягали мішок на голову, душили. Його вивозили на імітацію розстрілу. Перезаряджають зброю, щоб ти подумав, що тебе вб'ють. Він навіть лікарям не розповів", - говорить Ігор Котелянець, брат Євгена Панова, голова ГО "Об'єднання родичів політв'язнів Кремля".
Про тюремні будні Євген теж згадує неохоче. Останні 8 місяців він провів у колонії на півночі Росії. Листувався через адвоката, разом вигадали схему.
"Ми пишемо лист, фотографуємо. Він наприкінці кожного листа ставить ось таке обличко, щоб ми не думали, що він там взагалі не в настрої, в депресії".
Ранній підйом і тюремні роботи, та українець працювати відмовлявся. Із принципу, аби не підтримувати ворожу економіку.
"В Омську знаходилися тільки він і Дмитро Штибліков, але вони ніяк не перетиналися. Це також український політв'язень, кримський. Він там знаходиться і зараз. Дуже сподіваємося, що наступним етапом буде звільнений і Дмитро також", - говорить Ігор Котелянець, брат Євгена Панова, голова ГО "Об'єднання родичів політв'язнів Кремля".
Зараз Євген під крапельницями. Проходить медичні огляди. І чекає на нові документи. Бо всі бранці повернулися без паспортів. Виходить на вулицю, але з журналістами спілкуватися поки що не хоче. Весь час проводить із родиною. І поволі оговтується.
"Перше, що йому дуже захотілося. Просто яєшню, звичайну. Моя дружина зробила картоплю, борща наварила, щось ще і окремо зробила яєшню".
Але до кінця усвідомити, що вдома ще не встиг.
"Ми сьогодні стояли тут, біля лікарні, під'їхала машина і під склом машини - прапорець України. Щось передьорнуло його. В нього таке відчуття, що він там, в Росії. І потім десь через секунду він згадує, що він вже не в Росії, а в Україні", - говорить Ігор Котелянець.
За півтора тижня, сподівається брат повернеться в рідний Енергодар. Але чим там займатиметься - ще не вирішив.
"Перше, що він сказав, це те, що він піде на війну. Ми, звичайно, що його відмовляємо. Ми вже цього не витримаємо. На війні він був, в полоні він був... Скільки можна?" - говорить Ігор Котелянець.
"Снимать кино и жить. Касательно Крыма, вернуться туда только на танках", - говорить Олег Сенцов колишній бранець Російської Федерації, режисер.
Аби відповісти на десятки запитань, розумних і не дуже - Олег Сенцов і Олександр Кольченко першими цього тижня збирають пресконференцію. Розповідають про те, що робили в тюрмі:
"В основном читал, я прочел там книг очень много, переписывался с людьми, много работал. 22 килограмма макулатуры, это письма. Я ни одно письмо не выкинул", - говорить Олег Сенцов, колишній бранець Російської Федерації, режисер.
А ще Олег Сенцов написав дві книжки і сценарій.
"Максимально меня информационно изолировали. Я знал, что все, кто пытается до меня дотянуться, они пытались максимально эти связи отрубить", - говорить Олег Сенцов колишній бранець Російської Федерації, режисер.
Докладно обговорюють і обставини своїх арештів. Обох російська ФСБ затримала у Криму навесні 2014.
"Я свое поведение оценивал, как того самого неуловимого Джо", - говорить Олександр Кольченко, колишній бранець Російської Федерації, режисер.
А ще про те, що робитимуть далі. Кольченко - продовжить навчання в Таврійському університеті. Сенцов житиме в Києві, займатиметься творчістю і громадською діяльністю. У політику поки що не збирається. У столицю вже переїхала його донька. Мати й син теж гостюють у Києві. Від лікування в медзакладі Олег відмовився. Мовляв, почувається добре. І після тривалого голодування вже відновився. Та й, каже, порівняно з іншими бранцями - Афанасьєвим, Карпюком і Клихом - його не катували.
"Выдержать пытки на протяжении долгого времени - невозможно. Эта история НКВД, 37 год, это ничего не исчезло, сознаются со временем во всем. Показательная история Карпюка и Клыха. Там ребята прошли через ад".
Журналіст Роман Сущенко вже повернувся у професію - власним кореспондентом в "Укрінформ".
"Крім того, я збираюся займатися публічною діяльністю, йдеться про звільнення наших в'язнів", - говорить Роман Сущенко колишній бранець Російської Федерації, журналіст.
В ув'язненні Сущенко, як і режисер Сенцов, також творив. Писав картини.
"Я користувався листівками, які мені надсилали. Єдине, що я по-своєму їх інтерпетував. Оскільки там акварель, а я використовував кулькову ручку і інші природні барвники", - говорить Роман Сущенко, колишній бранець Російської Федерації, журналіст.
Роман хоче продати свої роботи на благодійному аукціоні. Усі кошти спрямувати на підтримку політв'язнів і їхніх сімей. Допомагати іншим бранцям Кремля готові всі і звільнені моряки, які гуртом вийшли до журналістів. Адже найцінніше у світі це життя і свобода.