Врятувати життя: хто гальмує розвиток трансплантології в Україні? [ Редагувати ]
Врятувати життя. На Волині медики провели дві складні операції з пересадки нирок від померлих донорів.
Як розвивають трансплантологію в одній з Ковельских лікарень і що потрібно аби допомогти більшій кількості пацієнтів - у матеріалі Сніжани Сидорук.
Ще на лікарняному ліжку, але на щоках уже з'явився рум'янець. 38-річна Тетяна із Володимира-Волинського готується до виписки. Десять днів тому жінці пересадили нирку, її дві - відмовили два роки тому.
"Серед ночі передзвонили, сказали, що є донор потенційний, приїжджайте на пересадку. Я приїхала, вони взяли всі аналізи на сумісництво. Нас було декілька. Мені найбільше підійшло, мені зробили пересадку нирки", - говорить Тетяна Рудаєва, пацієнтка.
Донором Тетяни стала 64-річна жінка, яка померла від інсульту. Родичі небіжчиці дали згоду на донорство.
"Сьогодні зняв шовчики, рана спокійна. Стан хороший. Головне - її позитивний настрій. В принципі, набряки сходять. Вона взагалі на обличчі помінялася, стала рожевенька. Тому що під час діалізу в людей шкіра така мармурова, сіренька, а тепер - все, як в здорової людини", - зазначив Олександр Голуб, завідувач відділення ангіографії та ендоваскулярної хірургії Ковельського МТМО.
У сусідній палаті - 46-річна Наталія з Ковельського району. Вона лише третій день з новою ниркою. Операцію провели на католицьке Різдво. Позаду лишились 6 років гемодіалізу.
"Я вже, як то кажуть, і надії не мала, того що я їздила, як тільки я стала на діаліз. Їздила я через два роки на обстеження в Білорусію - в Гомель їздила. Нам сказали, що ви по аналізах підходите на пересадку, тільки приїжджайте до нас, лягайте на обстеження. О, тоді суму сказали. Як мені сказали ту суму - 80 тисяч доларів - це для мене не реально", - розповідає Наталія Єфімчук, пацієнтка.
Життєво важливий орган вона отримала від чоловіка, який загинув. Одному пацієнту небіжчик подарував серце, іншим двом - нирки.
"Основне питання - в констатації смерті мозку. Зараз по Україні дуже мало, на жаль. Практично ніде не констатується смерть мозку - офіційно на паперах і не береться згода в родичів. В нас з адміністрацією це було введено за правило, що в реанімації має констатуватися смерть пацієнта. Це було зроблено", - зазначив Максим Овечко, завідувач відділення трансплантації Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання.
Якщо до родинної трансплантації у Ковельській лікарні готувалися дев'ять місяців, то цього разу все організували дуже швидко. На пересадку нирок від небіжчиків було лише дві доби. Оперували три години.
"Операції пройшли успішно. Судинні ніжкі повністю пришиті добре. Гемостаз абсолютно адекватний. Сеча, що в одної, що в другої нирочки пішла зразу на операційному столі. Нирочка функціонує, вона зразу змінює колір - стає рожевенька, бо спочатку вона після промивки - бліда", - розповідає Олександр Голуб, завідувач відділення ангіографії та ендоваскулярної хірургії Ковельського МТМО.
Ще дві нирки від донорів з Ковеля транспортували до столичного інституту Шалімова, де їх теж успішно пересадили. Саме на периферії лікарі першими за два останні роки узяли нирку у померлих людей. У Ковельській райлікарні запевняють: фахівці пройшли навчання у закордонних колег і готові до операцій з трансплантації.
"Я думаю, що це буде рушійний механізм для того, щоб воно поширилось по цілій Україні. Розвивати те, що зробили, запустити "на потік" серце, посмертні нирки, пересадку і приступати до печінки, готуватися до легень", - ділиться планами Олег Самчук, головний лікар Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання.
До того, щоб рятувати чуже життя після своєї смерті - українці ще не звикли. Через брак донорів люди помирають, адже черги на трансплантацію - величезні. Щорічно в Україні гине близько трьох тисяч потенційних донорів. А могли б врятувати життя щонайменше десятьом тисячам хворим.