Катування та згвалтування дівчини у відділку: коли припиниться поліційне свавілля [ Редагувати ]
Катування та згвалтування
"Чи посадять?" - це питання доводиться ставити дуже часто, на жаль, і щодо поліцейських. Погодьтеся: от немає впевненості, що в системі поліції кожен розуміє - якщо скоїш злочин, ніхто відмазувати не буде.
Можливо, якби така впевненість існувала, то й не сталося б десятків жахливих випадків за участі працівників поліції. Можливо не було б і чергової вкрай ганебної для поліції історії у Кагарлику із катуванням та згвалтуванням дівчини. Двоє копів вже під вартою. Відділок розформований.
Що відомо про кагарлицьких садистів у погонах? І головне - коли припиниться поліційне свавілля? Розбирався Богдан Вербицький.
На варті закону та порядку. Порушуючи і те, й інше - гірше за злочинців.
Коли застосовують перекриття кисню через протигаз, чи коли застосовують струм, це історії безкінечні.
І подібні "історії" часто заходять за всі мислимі межі.
Дмитро Литвин, т.в.о голови Кагарлицького відділення поліції:
Прикро за такі вчинки. Ну як це так?
Жах у Кагарлику - це норма чи, все ж таки, виняток?
Я не здивуюся, якщо завтра такий Кагарлик буде в одній області, в іншій, на Сході, на Заході, на Півночі.
Що відомо про кагарлицьких садистів у погонах? Що тепер на них чекає? І головне - коли припиниться поліційне свавілля?
Шукати відповіді ми почали з місця злочину. Кагарлик - невеличке місто в Київській області. До столиці звідси менше ста кілометрів.
Сумнозвісний відділок у самому центрі містечка. При в'їзді на територію чергує машина поліції зі столичними номерами. Від початку тижня тут нове керівництво. Рядових працівників мають переатестувати.
Дмитро Литвин, т.в.о голови Кагарлицького відділення поліції:
Колектив тут є. Незважаючи на те, що серед працівників були такі негідники. Іншими словами їх назвати не можна.
Позаду нового керівника кагарлицької поліції Дмитра Литвина саме те відділення, куди в ніч проти 24 травня привезли 26-річну дівчину. Вона начебто проходила як свідок у справі пограбування магазину.
Дмитро Литвин, т.в.о голови Кагарлицького відділення поліції:
Ці дії насправді не мали нічого спільного з поліцейською роботою. Правопорушення було зафіксовано, задокументовано до цих всіх подій.А все це інше просто було як знущання просто над людьми.
І тривала воно цілу ніч. За даними ДБР, оперативник Кагаралицького відділу поліції у своєму кабінеті влаштував катівню. Дівчині надягали протигаз, перекривали доступ кисню і стріляли з табельної зброї над головою. Це ж саме робили і в сусідньому кабінеті - чоловіку-підозрюваному. Йому зламали ребра та ніс.
Сергій Пернікоза, координатор Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів:
Є вказівка - треба показувати результати. Як показувати результати? - Ніхто нікого не навчає. Тому власне варіант прикувати людину до батареї, вдягти протигаз, бити її і так далі вважається прийнятним методом.
Потерпілу били та гвалтували. Дівчина кілька разів непритомніла. А про те, що сталося у відділку стало відомо вранці, коли жертва звернулася за медичною допомогою. За справу взялися слідчі Державного бюро розслідувань.
Сергій Пернікоза, координатор Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів:
Швидше за все треба ставити пам'ятник тому поліцейському, який прийняв рішення внести цю інформацію до ЄРДР - це дало можливість далі підключити прокуратуру, ДБР.
Микола Арманов, заступник керівника Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ГСУ ДБР:
Слідчі працюють як в Кагарлику, які безпосередньо на місці пригоди здійснюють слідчі дії.
Це перша і одна з ключових знахідок слідчих. Протигаз зі слідами помади. Ймовірно, жертві надягали саме його. Підозрюваних затримали вже наступного ранку.
Микола Арманов, заступник керівника управління ДБР:
Проведено 25 допитів, зокрема. Призначено 5 експертиз. Проведено 11 впізнань. І інші слідчі та процесуальні дії, що до речі дало можливість в досить стислі строки пред'явити підозру цим двом особам. - Що про них відомо? - Їх звати - Микола Кузів та Сергій Сулима. В обох - є сім'ї та діти. Послужний список - скромний.
Микола Кузів на момент злочину керував сектором кримінальної поліції Кагарлицького відділення. До того, працював у колонії, а з 2007 уповноважений Трускавецької, тоді ще міліції. Встиг навіть послужити в Маріуполі. Мотиви Кузіва поетично описані на сайті тамтешньої поліції.
Я маю тут бути. Це обов'язок кожного, хто любить свою країну і дбає про неї.
Сергій Пернікоза, координатор Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів:
Є інформація, що ці люди не проходили переатестацію як таку. Тобто один власне був у зоні проведення антитерористичної операції. А якраз Луганська, Донецька область, комісія, в якій я тоді також був, ми не переатестовували. А ще одна людина, вона була в патрульній в Кагарлику.
У ній служив Сергій Сулима. Саме його слідчі ДБР підозрюють у згвалтуванні. Поліцейському 29, він - опер кагарлицького відділення поліції, працює там від 2016. Прописаний у селі Красна Слобідка. Їдемо туди. Але там його бачили лише кілька разів.
- Так знаєте його, чи нє? - Ну пару раз бачив, да і всьо. - А шо люди про нього кажуть? - Я не чув, чесно не чув.
Фамілія то із Слобідки. Сулима, то Василь там єсть. А Сергія не знаю.
Зараз і Кузів, і Сулима під вартою без права внесення застави. Запобіжний захід їм обирали в Голосіївському суді у столиці. Говорити з пресою підозрювані відмовилися. Лише на початку засідання Сергій Сулима коротко сказав, що він ні в чому не винен і постійно ховав обличчя від телекамер.
Але окрім цих двох, є ще один підозрюваний - сусід потерпілої. Саме вын відвіз її у відділок своїм авто на так званий допит. Зараз цей сусід у розшуку.
І цей чоловік у бігах, і потерпіла - обидва з ось цього села. Стави. Про дівчину тут говорять лише хороше:
Марія Василівна, жителька села Стави:
Та шо, хороша дитина. Шо можна ше сказати? Хороша.
Володимир Михайленко, сільський голова села Стави:
Щоб вона вела якийсь аморальний спосіб життя нам це невідомо. Вона не стоїть в нас на обліку в сільській раді, як неблагополучна сім'я. Виховує дитинку. Дитинка, ну нещодавно їй там зробили операцію на нозі.
Потерпілій - 26 років. Вона сама виховує 5 річну дитину. За словами односельців, Микола Кузів залицявся до неї, але отримав відмову. Тоді й викликав на допит. Чому дівчина погодилася на нього приїхати? І чи могла відмовитись?
Анна Маляр, юрист-кримінолог:
Якщо ми говоримо про маленькі містечка, села, селища то не забувайте, що там поліцейські - це цар і Бог. Там інша ієрархія. Це зазвичай родич, або кум місцевого судді прокурора, головного лікаря, тобто там є своя мафія. Прості люди бояться не підпорядковуватися, навіть якщо це неофіційний виклик до суду, чи до поліції. А навіть, якщо це приватний дзвінок: "Приходь на допит".
Побита Ірина Крашкова:
І мене ізнасілували. Він каже: хочеш? Він каже да. Ну і той став насілувати.
Кагарлицьку справу одразу почали порівнювати з Врадіївкою 2013-го. Тоді двоє поліцейських та водій зґвалтували Ірину Крашкову. Одного з "правоохоронців" затримали майже відразу, а іншого - ні. Правоохоронці тоді намагалися його прикрити - запевняли, що він цілу ніч був на чергуванні. Притягнути його до відповідальноісті вдалося лише після кількох бунтів.
І це - головна відмінність між цими справами. Бо кагарлицьких копів затримали відразу. Без "липових" алібі чи медекспертиз.
Сергій Перникоза, координатор Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів:
Про події, чи злочини які здійснює поліція, медичні працівники мають повідомляти ту ж саму поліцію. Тобто виходить, що ті хто власне там бив, їх же і повідомляють, що в медичну установу звернулась людина, яку побили ви. Коли поліція приїжджає в медичний заклад для того, щоб опитати людину, яку заявила про тілесні ушкодження вона в тому числі має право вилучати медичну документацію.
Чому ж зараз таки дали хід справі?
Анна Маляр, юрист-кримінолог:
Поліція отримала щеплення бунтами. У нас були бунти в Кривому Озері, коли поліцейські фактично вбили людину, Цукермана. У нас були бунти в Переяслав-Хмельницькому, коли загинув п'ятирічний хлопчик від кульового поранення, прямо надворі.
До речі, цими днями виповнюється саме рік від дня смерті Кирила Тлявова. Хлопчика, якого підстрелили поліцейські у Переяслав-Хмельницькому. І за це вони досі не понесли покарання. Кузіву та Сулимі - загрожує 12 років тюрми. Та чи покарають їх? Поки - відкрите питання. Бо як свідчить практика - у наших судах спускають на гальма навіть найрезонансніші справи.
