Історія успіху: як український емігрант запатентував методику лікування ран [ Редагувати ]
Почати життя з нуля, не здатися і досягти успіху. Це історія про українського емігранта Ігоря Вітенька. Двадцять років тому він виїхав до Бельгії і запатентував методику лікування ран. Більше розкаже Олена Абрамович.
***
Ігор Вітенько з України виїхав ще наприкінці 90. Утік із Тернополя, де мав аптечний бізнес, через який на нього почали тиснути. Каже, останньою краплею стала цеглина, якою серед ночі розбили вікно кімнати, де спали його діти. Так він опинився в бельгійському Ґенті. І взявся будувати кар'єру медика.
Ігор Вітенько, експерт із лікування ран:
Я спочатку скрив, що у мене є диплом лікаря, я показав що у мене диплом. Кременецьке медучилище фельдшер. Пішов в одну школу, другу, третю. Мені відмовляли: сказали - ні, на перший курс, ніяких знижок, ніяких звільнень від занять.
Після низки невдалих спроб підтвердити дипломи чоловік став шукати хоч якийсь заробіток.
Пішов у службу зайнятості і вирішив бути дальнобійником. Пішов на першу зустріч і цей інспектор, який зі мною спілкувався, каже до мене - так відкрито, а признайся, ти хто.
Кілька запитань, і інспектор зрозумів перед ним чудовий спеціаліст. Тож миттєво виправив ситуацію.
І після його дзвінка мене почали школи приймати.
Далі кілька років довелося поєднувати навчання й роботу, аби прогодувати сім'ю й підтвердити диплом фельдшера. Нині Ігор Вітенько керує відділом спеціалістів з лікування ран в академічній клініці в Ґенті. А ще має свій приватний кабінет, де допомагає рятувати кінцівки від ампутації та швидше повертатися до нормального життя тим, хто пережив операції.
Раніше рану зашивали. Або ставили такі скоби степлером. Зараз я такі рани як зашиваю? Я використовую клей - отакий спеціальний клей.
Працювати з ранами Ігор Вітенько навчився під час практики у Великій Британії, удосконалив і запатентував цю методику на території ЄС, заснував асоціацію спеціалістів у Бельгії. А ще, переконав свою клініку, що такий підхід економічно вигідніший. І цю методику там застосовують роками.
Заклеюю рану, ставлю помпу, і сім днів не відкриваю рани через 7 днів знімаємо, і рани немає. Раніше ці 7 днів пацієнт перебував у лікарні, а зараз на другий день після операції пацієнт іде додому.
Активно ділиться досвідом Ігор Вітенько і з колегами з України. На початку війни на Донбасі він узяв відпустку на рік і їздив по різних областях - організовував навчальні конференції та симпозіуми. І зараз пишається результатами. Каже - в низці лікарень тепер до ампутації кінцівок вдаються набагато рідше.
Саме краще працюють наразі лікарі з Хмельницького госпіталю ветеранів. Там три хірурги, які чудеса роблять у порівнянні, в них є міська лікарня, де ампутують ноги потрібно чи можливо не потрібно, а ці хлопці рятують прямо таки. В них забули що таке ампутації - хіба що в крайньому-крайньому випадку.
Допомагає українським медзакладам Ігор Вітенько й обладнанням. Каже - коли в його лікарні робили ремонт, меблі й техніку відправили вантажівками в Україну. Передає навіть дрібне медобладнання.
Ці інструменти, які ще чисті, я їх окремо збираю, і коли передаю передачі в Україну, віддаю моїм колегам, вони їх стерилізують. Ну в Бельгії дорога робоча сила, тому простерилізувати інструмент буде дорожче, чим купити його китайський чи філіппінський. Тому тут його не стерилізують вже, а викидають.
Під час пандемії коронавірусу Ігор Вітенько об'єднався з місцевими благодійниками і почав передавати в лікарні української глибинки апарати штучної вентиляції легень. І робить це з однієї простої причини:
Ігор Вітенько, експерт із лікування ран:
Для того, щоб мої земляки, щоб мої батьки, родичі, близькі в Україні отримували теж належну медичну допомогу.