Децентралізація залишає бюджет України без грошей: що сталось з реформою? [ Редагувати ]
Більшість податків мали б залишатись на місцях
Децентралізація та об'єднані територіальні громади. Довгоочікувана реформа, яка мала зробити села заможними, українців, що там проживають - багатшими. А державну казну навпаки біднішою. Бо більшість податків мали б залишатись на місцях. І громади могли б самі розпоряджатись власними грошима.
Але минуло кілька років і ОТГ по всій Україні синхронно почали посилати в Київ сигнал "СОС": рятуйте, тонемо, ми на межі банкрутства. Що сталось з реформою, яка мала врятувати наші села? Натомість поставила їх за межу виживання. І чому громади вважають, що їх кинули напризволяще? Про все розкаже Жанна Дутчак.
А отже, громади мали б самі вирішувати, яку дорогу їм ремонтувати, куди вкладати кошти їм обіцяли фінансову самостійність.
Ярослав Кікінчук, заступник голови Верховинської селищної ради:
Вони повинні бути спроможними.
Але не так сталося, як гадалося.
Василь Мицканюк, голова селища Верховина:
На пів року є на заробітну плату, а бюджету розвитку немає взагалі.
Новоствореним об'єднаним територіальним громадам, окрім купи прав передали ще й десятки зобов'язань.
Олександр Слобожан, виконавчий директор Асоціації міст України:
На суму 486 мільярдів гривень.
І все на їхні худі фінансові плечі.
Людмила Прокопечко, голова Доброславської ОТГ:
А нашого бюджету просто не вистачить.
Яка вона децентралізація - Без грошей? Чому ОТГ - на межі банкрутства? І чи є шанс відвернути фінансовий апокаліпсис?
Це є наш мешканець відділення стаціонарного догляду, який вже у нас проживає 29 років.
Для Василя Дмитровича цей будинок для літніх давно став домівкою. Іншої чоловік просто не пам'ятає. Найближчі люди працівники закладу. Родичів нема. І таких, як пан Василь, тут нині майже три десятки.
Василина Михайлівна так само одинока. Мала дітей, діти померли два сини, нікого не має. Вона залишилася сама.
У цьому притулку старенькі мають не лише дах над головою, а й чотириразове харчування та цілодобовий професійний догляд. Та все це у них можуть уже незабаром забрати.
Ганна Демидюк, директорка територіального центру соціального обслуговування Верховинської селищної ради:
Раніше наш заклад фінансувався з держави, потім ми були на районному утриманні, потім нас передали у зв'язку із децентралізацією на баланс нашої Верховинської селищної ради. І на даний час виникла проблема, що громада не може утримати такий заклад.
Грошей бракує навіть на зарплати! І де їх узяти, ані керівництво притулку, ані ОТГ не знають. Так само, як і куди діти підопічних, коли за пів року в місцевому бюджеті закінчаться кошти.
Ганна Демидюк, директорка територіального центру соцобслуговування Верховинської селищної ради:
Ну куди ці люди підуть це пряма дорога на вулицю. Це утворення додаткових бомжів, розумієте, люди не мають куди піти.
Верховинська громада одна з найвисокогірніших на Прикарпатті, і чи не найбільша. Пів року тому до її складу увійшли дев'ятнадцять навколишніх сіл.
Там в далині ми бачимо повністю Старостинський округ села Перехпесне, перед нами Старостинський округ села голови і це уявіть що це лише одна четверта території Верховинської селищної ради.
Після об'єднання ОТГ отримала у власність, найбільші в районі об'єкти, лікарню, поліклініку, спортивну школу, будинок дитячої творчості та дім для літніх людей. І деякі перейшли із мільйонними боргами.
Ярослав Кікінчук, заступник голови Верховинської селищної ради:
Коли ми формували бюджет на 21 рік то ми побачили, що громаді буде не вистачати близько 50 мільйонів на протязі року.
Аби звести кінці з кінцями, селищній раді навіть довелося взяти кредити.
Леся Тофан, начальник бюджетного відділу Верховинської селищної ради:
В установах держказначейства. Протягом цього року ми вже два рази отримали такі позички. Це було в квітні, і змушені брати таку саму зараз у травні для оплати заробітної плати та погашенню заборгованості по енергоносіях.
Окрім величезних територій, і неймовірних краєвидів тут найгірша в області інфраструктура. Доріг подекуди взагалі немає.
От дивіться куди їде шкільний автобус кожен день і де вже відмовляється їхати рейсові.
А ось такий вигляд мають деякі школи. У селі Красноїлля парти стоять просто серед коридору. Бо класів - бракує.
Трішки тихіше, оскільки у нас на коридорі навчаються учні.
Саме у школах найбільші фінансові діри.
Леся Тофан, начальник бюджетного відділу Верховинської селищної ради:
Це реально треба скоротити половину всіх закладів освіти.
Бо вже з літа гроші на їх утримання закінчаться.
Ірина Сумарук, начальниця відділу освіти Верховинської селищної ради:
З нашим географічним розташуванням ми ніяк не можемо зменшити мережу освіти. Частина дітей просто залишиться без базової освіти.
Бо більшість дітей щодня добираються до школи пішки по кілька кілометрів.
Школа о там далеко в тих хмарах там школа діюча школа, в якій навчається 80 учнів.
Окрім кредитів, якими намагаються латати бюджет, ОТГ уже провели масові скорочення. Когось перевели на менші ставки, когось відправили в неоплачувані відпустки. А на літо всіх техпрацівників шкіл взагалі планують звільнити.
Марія Шкіндюк, директорка Красноїльського ліцею:
Гардероб є гардеробника немає, лаборанта нема боюся що може настати такий момент що прийдеться нам вчителям братися за швабру і мити коридори.
Ярослав Кікінчук, заступник голови Верховинської селищної ради:
Але навіть цих заходів усіх які ми зараз робимо їх не вистачить до кінця року для того, щоб вийшли повноцінно із бюджетом.
Але чому в одному з популярних туристичних районів Карпат така катастрофічна ситуація з грошима? Бо підприємств і заводів у Верховині немає. А отже нема кому сплачувати значні податки в бюджет.
Туристична галузь у скарбницю приносить мізер. Бо на відміну від сусідньої Яремчі чи Буковелю, у Верховині немає ні великих готелів, ні баз відпочинку. І туристи переважно живуть у приватних садибах.
Леся Тофан, начальниця бюджетного відділу Верховинської селищної ради:
Туристичний збір складає менше однієї десятої відсотка. Всі ці садиби знаходяться на єдиному податку.
А це означає, що садиби незалежно від того, скільки вони приймуть у себе гостей у бюджет громади заплатять одну фіксовану суму - до півтори тисячі гривень.
Ярослав Кікінчук, заступник голови Верховинської селищної ради:
Без субвенції Верховинська селищна рада прожити не може.
Схожа ситуація і на Буковині. Заставнівська ОТГ. У вільному фінансовому плаванні останні три роки. І весь цей час, як і верховинці, намагаються просто "не потонути".
Світлана Буйновська, начальниця фінансового відділу Заставнівської ОТГ:
Ми взагалі крім заробітної плати, енергоносіїв не можемо нічого фінансувати. І в заробітній платі ми також обмежуємо працівників - ми виплачуємо лише основну заробітну плату. ми не можемо розвиватися.
Очільники громад упевнені: децентралізація пробуксовує насамперед через свою однобокість.
Ярослав Кікінчук, заступник голови Верховинської селищної ради:
Уніфікованого підходу до ОТГ не має бути. Все ж повинні бути враховані умови. І кліматично повинні розуміти що опалювальний сезон у Верховині триває від жовтня і до травня включно.
А це означає, що й коштів на опалювальний сезон їм треба більше, ніж, наприклад, у ОТГ на півдні України.
Василь Мицканюк, голова селища Верховина:
На сьогоднішній день нас ніхто не чує, на нас ніхто не звертає увагу, і ніхто не аналізує наші бюджети. І допомоги чекати нема звідки.
Виходів два. Перший кардинальний: закрити школи, пансіонати та об'єднувати частину об'єктів. Другий значно довший, але менш болючий. Його розробили в Асоціації міст України.
Олександр Слобожан, виконавчий директор Асоціації міст України:
Той обсяг фінансового ресурсу 60% податку на доходи фізичних осіб, він вже не відповідає тому обсягу видатків які є в громадах, після об'єднання передано багато установ. Асоціація міст лобіює прийняття двох законопроектів. Нам без різниці з якого джерела буде профінансовано додаткові плюс п'ять відсотків ПДФО для сільських і селищних міських громад.
Якщо ці законопроєкти ухвалять, громади додатково отримають величезну суму понад дванадцять мільярдів гривень. Щоправда, її доведеться розділити на майже тисячу п'ятсот ОТГ по всій Україні. Утім, навіть цих коштів буде недостатньо. І єдиний шанс вижити все-таки допомога з центру.
