На Донбасі поранили українського військового [ Редагувати ]
До ситуації на фронті. Зранку біля Золотого противник відкрив вогонь з ручних протитанкових гранатометів. Бойових втрат у війську немає. Напередодні на Донбасі поранили українського військового - у нього влучили зі стрілецької зброї поблизу Новотошківського.
Загалом за минулу добу зафіксували 9 порушень режиму тиші. Поблизу Пісків противник вів вогонь з мінометів 120-го калібру. Неподалік Луганського та Водяного - атакував із гранатометів різних систем.
Приазовський степ, передова під Маріуполем, - одна з найгарячіших ділянок фронту. Земля, яка рясно полита кров'ю українських солдатів. Два роки тому на цьому місці ворог підступно вдарив по машині медиків. Загинув водій та санінструкторка Ірина Шевченко. Днями на цій ділянці знову була втрата.
Надто важке поранення було, людина не вижила, досвідчений воїн був - ще з 2015 року.
За спинами наших армійців селище Водяне. Війна перетворила його на руїни. Сади та городи, тиша і спокій лишилися у минулому. Тепер тут "червона" зона бойових дій. Небезпека на кожному кроці. Дзижчать кулі і рвуться міни.
Роман, військовослужбовець Збройних сил України:
Вдень відносна тиша, але з настанням сутінок та настанням ночі, ворог застосовує стрілецьку зброю, великокаліберні кулемети, гранатомети різних систем та міномети калібру 82 та 120 міліметрів.
На позиціях нас супроводжує Сергій. Йому - 28 років. Родом з Луганська. Пішов захищати Україну ще у 2015 році, бо на власні очі бачив як чужинці поглумилися над його рідним містом.
Пусто, скучно, и серо. Все заводи разворовали! Завод имени Ленина патронный и машиностроительный - все на металл порезали, станки повывозили. Где людям работать?
На тому боці Сергій має і родичів, і тепер уже колишніх друзів.
Сергій, військовослужбовець Збройних сил України:
У меня есть свое мнение, а у них свое. У меня теперь есть враг, и если не я его, то он меня, и все. Я на них обозлен, потому что они лишили меня всего - друзей, дома! Все поразъезжались по разным городам, странам - и я за это на них очень обозлен.
До Луганська Сергій мріє повернутися понад усе. Каже, рідне місто йому часто сниться. До того ж хлопець певен - там вже давно зачекалися на Україну. І саме це його спонукало взяти зброю і піти на фронт.
Мне немного страшно было идти, но потом я стал кататься сюда, я хотел идти за свой дом. Я до сих пор в надежде, что я туда вернусь, что будет наступление - и я вернусь в свой дом.