День Незалежності: яким бачать майбутнє батьківщини молоді українці? [ Редагувати ]

Народжені незалежними. "Подробиці" продовжують цикл сюжетів, присвячених тридцятій річниці Незалежності України. Сьогодні історії маленьких, але по-своєму великих українців. Хтось із них уже був свідком епохальних подій, а хтось лише готується творити історію своєї країни. Що їх усіх об'єднує і якою вони бачать Україну майбутнього - дізналася Анна Філь.

30 років - немалий вік, навіть для держави. За цей час народилися, виросли і встигли реалізуватися українці, які іншого життя, окрім як у незалежній країні, не уявляють собі. Яким вони бачать майбутнє батьківщини? І що ці 30 років значать для тих, кому є з чим їх порівнювати? Три історії про незалежність - послухаймо.

Нашому наймолодшому героєві лише 17. Киянин Денис Кінзерський єдиний на всю Україну, хто склав цього року три предмети ЗНО на 200 балів - математику, хімію і біологію. Тепер хлопець студент Інституту високих технологій Національного університету імені Шевченка. Майбутнє пов'язує з улюбленою біологією. І з Україною.

Денис Кінзерський, студент КНУ ім. Т. Шевченка:

Не хочеться їхати в Польщу, де все чуже, все інше. Мені комфортно тут, але я розглядаю варіант в разі чого - втекти з України, якщо тут мені не вдасться реалізувати свої можливості і захочеться більшого.

Хлопець із простої сім'ї, виховувала його тільки мама. Стриманий і скромний, але розмірковує по-дорослому. Головну проблему нашого суспільства називає, не вагаючись.

Денис Кінзерський, студент КНУ ім. Т. Шевченка:

Це, звичайно, корупція. Бо доводилося і у власному житті з таким стикатися, дуже неприємна річ. І дуже часто люди намагаються нажитися на тих людях, на яких це робити ні в якому разі не можна, бо в них і так складна ситуація в житті.

Утім, Денис вірить країна змінюється на краще. Не в останню чергу завдяки свободі. Юнак переконаний - це наше головне досягнення за 30 років.

Денис Кінзерський, студент КНУ ім. Т. Шевченка:

У нас, хоч яка не яка, є свобода слова. І приємно, що люди можуть вільно висловити свою думку і за це не сісти до в'язниці.

Валерія - ровесниця незалежності, молода мама. Як сама вона каже, представниця "покоління свободи". А ще - успішна підприємиця, засновниця власного бренду ювелірних прикрас. Їх носять зірки шоу-бізу й перша леді Олена Зеленська. Валерія починала свою справу з нуля 5 років тому.

Валерія Гузема, підприємниця:

У мене не було великого капіталу чи ще щось там, тому я трошки назбирала грошей, і мама мені віддала дідусеві золоті зуби. Це був мій перший стартовий капітал.

Негараздів довелося пережити чимало. Першу колекцію, яку розробила дівчина - у неї викрали просто з автомобіля. Рік тому її крамниця згоріла вщент. Та Валерія рук не опускає.

Валерія Гузема, підприємниця:

Мене підтримали не лише там друзі близькі, а така кількість людей з інтернету, просто наших українців з Києва, зі Львова - мені писали дуже багато людей, просто слова підтримки, пропонували допомогти.

Із розмови з Валерією я зрозуміла, що її життєве кредо замість негараздів бачити можливості. І ні на що не нарікати. Тож коли питаю про головну українську проблему.

Валерія Гузема, підприємниця:

Коли кожен не буде критикувати сусіда за те, що він там щось не так робить, а коли він почне сам з себе. Буде відповідати за себе, за свої слова, буде толерантним ось тоді, мені здається, буде набагато стрімкіший розвиток. Україна для мене - це абсолютно нереальний майданчик для розвитку.

Цей голос знайомий чи не кожному українцеві. Так, йдеться про Дмитра Чекалкіна. "Розіграли", "Веселі яйця", "Таксі на Дубровку" - лише деякі з його проєктів. А в минулому Дмитро Васильович - військовий перекладач і перший дипломат незалежної України на Близькому Сході.

Дмитро Чекалкін, шоумен, перекладач, дипломат:

Я зрозумів, що інформаційний фронт - набагато важливіший, ніж дипломатичний. Переукладати папери з однієї папочки в іншу - мало цим що можна змінити. Розважаючи, просвіщати людей - це наше сьогодні кредо.

На українське минуле й сьогодення Дмитро Чекалкін дивиться без рожевих окулярів. Каже, здобути незалежність замало, суспільство ще треба виховати

Дмитро Чекалкін, шоумен, перекладач, дипломат:

Мы более или менее калеками, как пишет мой товарищ Игорь Губерман: "из полной темноты вошли в потемки. В полном смысле слова - человеками станут лишь далекие потомки". Тобто, нам треба боротися з невіглаством і такою історичною амнезією. Плохой или хорошей рождается птица - ей все равно суждено летать. С человеком так не случится, человеком мало родиться, человеком нужно стать.

Допоможе в цьому - сміх, каже шоумен. Переконаний: доки сміємося - не здаємося. Тому й до Дня Незалежності усім глядачам бажає..

Тримайте усмішки ширше - буде вам щастя. Бо усмішка подовжує не лише рот, а й життя. Тому живіть весело, живіть довго. Вперед до перемоги й оптимізму.