Війна на Донбасі: українські бійці відзначили День Державного Прапора [ Редагувати ]

Попри атаки ворога, українські армійці у святковому настрої. Напередодні бійці відзначили День Державного Прапора. Ігор Левенок і про урочистості, і про бойові будні.

Свято державного прапора на фронті. Слово командира. Нагороди найкращим бійцям. Урочистості тривають недовго. Солдати вирушають на бойове чергування. На передовій нас супроводжує Дмитро - молодий офіцер, цьогорічний випускник військової академії. Днями в сусідньому підрозділі куля снайпера обірвала життя його однокурсника. Тож в окопах, каже Дмитро, не до свят.

Дмитро, офіцер Збройних сил України:

Війна триває і тут вбивають. Хлопчина важкою атлетикою займався, я в спортзалі із ним пересікався, говорив, знаю його так.

Тимчасово окупована Горлівка. Шахти, житлові квартали. Нерідко саме звідти ворог відкриває вогонь.

Недавно от вони вели вогонь із житлових.

Усупереч усім правилам і традиціям ведення бойових дій. Так діють тільки воєнні злочинці, каже киянин Андрій. Він захищає Україну з 2014-го. А до війни працював у торгівлі. Грав у футбол, навіть за юнацьку команду столичного "Динамо".

Андрій, військовослужбовець Збройних сил України:

Як би вам пояснити, от я грав у футбол до цього. Якщо пішов, от взяв м'яч і ідеш вперед і вперед. І тут так само. Якщо я вже взяв зброю, то треба йти до кінця, до перемоги.

Втім, війна війною, а обід за розкладом. Солдат має бути ситим. Це закон. І за нього відповідає кухар Олександр.

У Сашка кулінарний талант. Каже, довго не казав хлопцям, що вміє готувати. Хотів воювати в окопах, разом з усіма. Але ж побратими його розкусили. Скуштували його страви й умовили бути біля плити. Втім, у війську Олександр стрілець і в разі чого…

Сашко з Хмельниччини, та, каже, Донбас уже його рідний дім. Тут одружився, оселився і захищатиме його до останнього.

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

Дальше служитиму і житиму також тут і вітаю свого сина, якому сьогодні дев'ять років, бажаю йому щастя-здоровля.