Сирія, Сребрениця, Буча: росіяни завжди використовують звірячу тактику [ Редагувати ]

Те, що росіяни накоїли в Бучі та інших українських містах - це однозначно геноцид. І це вже порівнюють із бійнею у Сребрениці. Коли боснійські серби просто знищували чоловіче мусульманське населення. А звірячу тактику росіян в Україні порівнюють із Сирією. Там теж росіяни - масово вбивали мирних людей. А диктаторський режим Асада - вірний союзник Кремля. До речі, Сирія - була однієї з невеличкої купки країн, які на Генасамблеї ООН проголосували "проти" резолюції, в якій увесь цивілізований світ засудив війну рашистів проти України. Чому? Розкажуть наші кореспонденти.

Стерті з лиця землі міста, незлічена кількість жертв серед мирного населення, жорстоке бомбардування всього, що лише можна знищити, та, як наслідок, тотальна бідність - це результат так званих "військових операцій" так званого "руського міра". І це неабияк відчули на собі громадяни Сирії, які, до слова, живуть у стані постійної війни з 2011 року.

Здавалося б, чому сирійський народ повинен жити в страху нескінченної війни, а кожен сирієць весь час перейматися, чи житиме завтра його родина та діти? А все тому, що диктатор Асад безкомпромісно і жорстоко - вирішив зберегти у своїх руках владу. Будь-якими методами. І допомогти йому в цьому погодився інший "поціновувач режимів" - путін. 

Ці двоє - антагоністи Заходу. Та всього, що несе цивілізований світ. Для Асада, династія якого править Сирією чи не пів століття, демократизувати країну та - в підсумку - дозволити зробити тамтешній політикум різнобарвним означало б крах системи. Саме тому - розпочалася війна. Зокрема, проти сил опозиції, яку підтримували Сполучені Штати, а також - частина сирійського населення. путін же вбачав у цьому конфлікті свою вигоду. По-перше, підтримати такого ж, як і він - тобто, диктатора. А, по-друге, це зайва можливість, так би мовити "вставити своїх п'ять копійок" у спробі геополітичної боротьби в регіоні зі США.

І почалося. З 2015 року путінські війська розпочали нищити в Сирії буквально все. Скидають бомби, застосовують хімічні атаки - ні, не лише проти військових. Страждає та гине мирне населення. Тисячі людей. І серед них - чимало жінок і дітей. Такий терор - у підсумку - дозволив Асаду зберегти владу. І тепер - уже він - підтримує рашистів і путіна - в приреченій на провал - спробі вести загарбницьку війну проти України.

Зала засідань Генеральної Асамблеї ООН. Увесь світ засудив повномасштабне вторгнення рф на територію України. Та визнав - окрім того, що кремль не мав на це жодного права, російські солдати за наказом путіна скоюють численні злочини - проти людства та проти людяності. Однак невеличкий перелік країн проголосував "проти" резолюції. Серед них була й Сирія. 

А ще - Еритрея, Білорусь і КНДР. Ну, і, звичайно, рф. Ті країни, населення яких про економічний розвиток і процвітання - може лише мріяти. Однак, як і у випадку з північнокорейським Кім Чен Ином, путіну слід бути обачним. Бо якщо росія остаточно захлинеться від західних санкцій і більше не зможе хоч якось підтримувати режим - товариш Асад може в будь-який момент відвернутися та знайти собі нових друзів. І, як наслідок, більше не голосувати в ООН - "проти".