Іноземні медики працюють в лікарнях України на волонтерських засадах [ Редагувати ]

Український волонтерський фронт…. В його лавах нині мільйони українців. Більшість із них, коли запитуєш навіщо вони цим займаються, кажуть, що не можуть в цей важкий час стояти осторонь. І такі ж відчуття нині переповнюють і тисячі європейців. Хтось надає гуманітарну допомогу, а хтось кидає все - їде в Україну.

Так, як це зробила група волонтерів-медиків із Чехії. Лікарі, медсестри, санітари - самі зорганізувалися і поїхали на підмогу колегам-медикам із Прикарпаття. Як їх там прийняли? І чим допомагають іноземні гості? - розкажуть мої колеги.

Медбрат Ярослав обережно завозить в процедурний кабінет чергового пацієнта. Міряє тиск, робить перев'язку... і так майже цілий день… А ще подати ліки, допомогти встати, принести їжу або переодягнути… Він - постійно напохваті. І те, що - не тутешній - виказує лише його мова.

Куди вести хворого?

Ярослав із Праги. Працює там у військовому шпиталі. Та ось вже другий тиждень - волонтерить у Лисецькій районній лікарні. Розповідає: коли росіяни напали на Україну - не міг знайти собі місця. І почав шукати варіанти як допомогти українцям в боротьбі із московськими окупантами.

Ярослав Шпачек, волонтер-медик із Чехії:

Я так вихований, що не можу терпіти несправедливість та коли когось кривдять. І я дуже добре розумів, хто такий путін. Що він собою являє. Крім, того в мене багато знайомих українців як на роботі, так і друзів. І я не міг просто дивитися новини, я розумів, що маю щось робити, допомагати власними руками.

Тож, у березні пішов в українське посольство - проситися, аби взяли солдатом. Але йому відмовили, бо не має бойового досвіду. Та згодом натрапив в інтернеті на групу - в якій такі ж як він чеські медики збиралися до України. Не роздумуючи, взяв відпустку, і поїхав із ними на Прикарпаття.

Ярослав Шпачек, волонтер-медик із Чехії:

Колектив мене дуже добре прийняв. В Чехії я працював із ковідними пацієнтами й доглядав хворих у хоспісі, тому тут у Лисецькій лікарні - теж просився у ковідне відділення. Доглядаю хворих, здебільшого переселенців. І незнання мови - аж ніяк не заважає. Чеська й українська дуже схожі. Я багато розумію, а решта - відчуваю серцем.

Чеський медичний десант - лікарі, санітари та медсестри - разом дев'ять людей. Із собою привезли й тони гуманітарної меддопомоги - від катетерів та шприців до засобів індивідуального захисту.

Мы приехали три машины в коридора гуманитарной помощи из Чехии, Праги. Це приватна ініціатива. Мои знакомые дали деньги на транспорентный счет и я договорился с врачами, что надо купить. І мы покупили для лікарні и послали в "Азов", потому что это были такие бандаже.

Павел єдиний в групі не медик, він проєктний менеджер. А зараз - одночасно і координатор, і організатор, і перекладач, і водій.

Павел Пашка, волонтер із Чехії:

Когда война началась каждое утро и вечер я только и думал - как я могу помочь. В меня в голове резонует когда русские солдаты приходили в Прагу 1968 году, я видел русские танки перед моим домом. И как ребенок я не мог ничего тогда сделать. Мама плакала. Я не хочу, чтобы такая ситуация была у Европе еще, ни в какой стране.

Гостинністю місцевих - вражений.

Павел Пашка, волонтер із Чехії:

Приняли как радних братов. Мы не пришли здесь как менторы, как учители, мы здесь прошли просто помагать.

І прикарпатські медики за таку допомогу щиро вдячні. Адже їхня лікарня - постійно приймає пацієнтів із регіонів, де тривають бойові дії. Нині тут - більше півсотні переселенців.

Ярослав Чеснок, заступник генерального директора КНП "Лисецька районна лікарня":

Вони дивляться як працюємо ми, розказують нашим працівникам, як це у них виглядає, співпраця взаємовигідна, а виграють від цього ті люди, які у нас перебувають.

В деяких чеських медиків-волонтерів - вже закінчується відпустка. Наступного тижня Ярослав із Павелом поїдуть додому. Але запевняють: дуже скоро повернутися знову - ще більшою командою, і з новою гуманітарною допомогою. Адже за дні, проведені на Прикарпатті - вони перейнялися українським духом… Знають чоловіки й хто такий Степан Бандера.

Це як национальна гордость на свой народ. Це Степана Бандери, який родився сюда в области. Ми його тут купили. В городе. Ми хотели бы чтобы в Украине была свобода, демократия и Украина была с Эвропейской унией одним целим. Слава Украине, Героям Слава.