Успішні ужгородські бізнеследі переробили офіси під житло для переселенців [ Редагувати ]
В Ужгороді успішні бізнеследі переробили офісне приміщення під спільний дім для переселенців. Обладнали його усім необхідним та ще й придумали, як заробіток людям.
Загалом в такій собі комуні - мешкають дві сотні українців. Як живуть разом колись чужі люди? В гостях у них побувала Мар'яна Мартин.
Знайомтеся.
…добрий день. Мар'яна. - Таня, дуже приємно, - Наталя, дуже приємно.
Ці дві жінки - ужгородки: кохані дружини, турботливі мами та ще й бізнеследі. Займаються нерухомістю.
Ось одне з їхніх приміщень. Тут здають кімнати під офіси. Точніше здавали.
Тетяна Адам, волонтерка:
24-го ми почали переобладнувати ці приміщення під житлові, це все робилося на ходу, докуповувалися необхідні речі, прибиралося. Зараз ми маємо 200 людей.
Війна кардинально змінила життя цих двох пані. Нині вони перебирають гуманітарку та облаштовують затишок у всьому будинку.
Я тоді займуся кухнею, зараз видам продукти, які потрібно було, на полуднік. - Добре. А я подивлюся скільки в нас вільних місць тоді.
На другий день після повномасштабного вторгнення росії в Україну дівчата зібрали своїх подруг і зайнялися масштабним прибиранням порожніх кімнат. Вже за декілька днів тут прийняли перших біженців.
Вова та Тетяна, переселенці з Київської обл.:
В мене старшому 14, то для дозвілля дуже-дуже все добре, головне, що в безпеці.
Тут є душові, пральні, кімнати відпочинку… Наталя, як справжня господиня, взялася вирощувати ще й городину.
Наталія Адам, волонтерка:
Це наша полуниця, яку ми посадили з нашими переселенцями, трошки вже цибулька з кухні, щоб їм допомога була, там дальше є в нас великий город.
А ще огірки, помідори, салат… Таня інспектує кухню. Нещодавно завдяки виграному гранту тут з'явилося професійне обладнання.
Наталія Адам, волонтерка:
Пюрешка, це розсольник, пахне дуже смачно. Професійний тістоміс, сьогодні буде готове. Бабуся, пиріжки чи ватрушки? - Хліб. Хліб печемо ми самі.
Мешканці дому ділять обов'язки. На кухні чергуються.
Очень много нового, но самые интересные стравы, это закарпатские. - Самі смачні? - Нууу, интересные, необычные.
Миколаїв, Лисичанськ, Краматорськ, Харків… географія тутешніх жителів широка. Бабуся Валя, найстарша мешканка будинку. Днями тут святкували її 90 день народження. Жінка пережила Другу світову війну. Досі повірити не може, що знову почула звуки вибухів.
Валентина, переселенка з Краматорська:
Стріляють постоянно, і ракети, і все. І вікна повилітали, все розбомбили, все. Одна земля осталася, так як это самое, это ж страшно подивитися, що вони будуть робить оце.
За час війни тут знайшли прихисток майже 600 людей з різних куточків України. Хтось тут одружився, хтось зробив свої перші кроки. А от Сергій привезе у притулок нового жителя.
Сергій, переселенець з Харкова:
Тут будет спать, такой пеленальный столик. У нас последние приготовления для сынка, скорее бы уже, честно говоря не верится, что скоро он приедет.
З вагітною дружиною Сергій приїхав із Харкова. Днями жінка народила. Старанно готує кімнату для сина Михайлика. Його чекає тут чи не кожен. Вже підготували подарунки.
Це нам на Мішу, я тут принесла, треба передати йому. Якраз 50-56, да вона переживала що він дуже маленький і це для нього якраз 62-68 тобто Міші буде.
Раз на тиждень у центрі займаються психологи, приходять сюди й медики, вчителі, навіть фітнес-тренери. Чоловікам волонтери допомогли знайти роботу. Сергій влаштувався електриком.
Сергій, переселенець з Харкова:
Освітлення, це я от робив, докладав отдєльно тут дроти для роботи цих машин, тому що це приміщення, воно не було розраховано, для того, щоб вони підключалися.
А у дітвори своя культурна програма.
Нам тут весело, гуляємо постоянно. Ми тут велика одна сім'я дружня.
Завдяки винахідливості дітей Таня і Наталя придумали, як заробити грошей для потреб дому.
Тетяна та Наталія Адам, волонтерки:
Це з наших дитячих малюнків. Да. Дуже добре получилися, люкс … це жіноча, це картина, яку намалювали наші діти за нашим замовленням, діти переселенців, це відбитки їх долонь.
Попереду ще багато планів. Жінки підготували ще один грантовий проєкт. Хочуть відкрити професійний цех напівфабрикатів. Там же зможуть працювати й мешканці-біженці. Здавалося б для чого це потрібно успішним жінкам, у яких свої діти та бізнес?
Наталія Адам, волонтерка:
Ми їх всіх дуже полюбили, в нас народилися ляльки тут, ми сьогодні з роддома забираємо Мішика. Вони всі наші, ми їх всіх любим…
Війна зламала багатьох, розлучила сім'ї, залишила тисячі людей безхатьками, та вкотре довела, що українці єдина нація. Яка готова звертати гори задля миру та своєї держави. І у цьому домі добре знають:
Ми переможемо!