Марія Чашка: якщо чоловік втікає і боїться - ну то який він чоловік? [ Редагувати ]
Жінка у війську - тема дискусійна
На Харківському напрямку, одному з найгарячіших від початку повномасштабного вторгнення, тримає оборону батальйон "Карпатська Січ". Російські агресори постійно намагаються прорвати українські позиції, застосовують заборонену зброю. Зокрема, фосфорні та касетні снаряди. Втім, український батальйон міцно й гідно дає відсіч.
Серед очільників нашого підрозділу - Марія Чашка. Жінка, яка здобула беззаперечний авторитет у війську. Як вона витримує напругу на передовій? Як ставиться до чоловіків, що купують довідки й виїжджають за кордон?
Моя колега Анастасія Даугуле - розпитала пані Марію особисто. Спеціальний репортаж у рубриці "Герої" - до вашої уваги далі.
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Щоби зустрітися з героїнею нашого матеріалу, ми долаємо кілька сотень кілометрів. Спочатку до Харкова, а потім на південь Слобожанщини. Це Барвінкове. Містечко, де навіть сирену відключили, бо інакше вона б лунала постійно. Обстріли тут щодня. Місцевих майже не залишилося. До лінії фронту менш як десять кілометрів. І саме тут призначає нам зустріч наша героїня.
Українська амазонка, тернопільська Жанна д'Арк, "комбат у спідниці" - як тільки її не кличуть.
Як до вас правильно звертатись? - Марія. - Просто Марія? - Звертайтесь Марія. Мені так звично. (усмішка)
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Як так сталося, що поважна громадська діячка, директор Тернопільского училища ресторанної справи і торгівлі, мати трьох дітей - стала керувати батальйоном тут, на "нулі"? В самому пеклі?
Марія Чашка, заступниця командира батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ:
Коли почалася війна, в 2014 році, мій старший син, якому було тоді 18 років, прийшов до мене і сказал: "Ми ж завжди говорили з вами про те, що Бог і Україна понад усе". Я кажу: "Так". "Ну от, я вирішив йти в добробат захищати нашу Україну". - Це сказав вам ваш 18-річний син? - Так, дуже були непрості емоції. З одного боку - куди, як? Дитина, 18 років! З іншого боку, виховувала своїх дітей націоналістами, з думкою, що Бог і Україна понад усе, і сказати, що "ні" - язик не повернеться. Звичайно, я прийняла. Сприйняла. І проковтнувши всі материнсьі страхи і переживання, помогла йому зібратися і він пішов у добробат. А я, розуміючі що теж не можу не брати ніякої участі, почала волонтерити, допомагати створеному підрозділу, це був батальйон особливого призначення "Січ".
Так мати пішла за сином у військо. З лідерськими якостями та досвідом роботи на керівних посадах вона поступово, з 14-го року, перетворилась зі звичайного волонтера у справжнього командира. Підписала контракт з ЗСУ. Навчилась всьому - від польового бою до штабного планування. В найскладніші часи, коли в бою загинув комбат, саме Марія очолила весь підрозділ.
Ігор Сабій, військовослужбовець ЗСУ, батальйон "Карпатська Січ":
Вона витягнула батальйон після загибелі комбата. Деякі навіть думки були - вот комнадир загинув, все, ваш батальйон розформують. І заслуга пані Марії, що наш батальйон не тільки не розформували, а й навпаки - батальйон укріпився, зміцнився, ми даємо відпір окупантам, фактично батальйон відбувся. Але фактично батальйон відбувся, коли пані Марія виконувала обов'язки командира батальйону.
Руслан Андрійко, військовослужбовець ЗСУ, батальйон "Карпатська Січ":
Це людина, яка не боїться. Всі люди бояться, чоловіки бояться. А Марія - вона не боїться їхати на передову, працювати там, вирішувати всі проблемні питання.
Марія Чашка, заступниця батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ:
У вас не було військової спеціальності? - Ні, я була цивільною людиною. - А хто ви за фахом? - Перша моя освіта - вчитель української мови і літератури. Більше 15 років педагогічного досвіду. - Вчителька української мови пішла на передову воювати? - Так (посміхається) - А коли ви зрозуміли, що війна - це ваше? - А війна - це не моє. Насправді. - Але ж ви заступник командира батальону! - Якби мені хтось колись сказав, що я буду служити у війську, я б ніколи не повірила. Війна просто кардинально змінила моє життя. Напевно війна не моє, вісько це теж не моє. Але коли ворог приходить на твою землю, немає значення, хто ти за фахом. Скільки тобі років. Якої ти статі. Має значення тільки одне - що я ще можу зробити для перемоги?
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Пані Марія, як вас змінила саме ця війна? Маю на увазі повномасштабне вторгнення.
Марія Чашка, заступниця батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ:
Це найскладніший період в моєму житті. Війна все змінює. Правильно буде повторити фразу: "з війни насправді не повертаються". Частинка війни все одно залишається в нас завжди. І тут дуже добре я це відчуваю і розумію. Кажуть: все що не вбиває, робить нас сильнішим. Всі ті, хто так чи інакше потрапив на війну, однозначно стають сильнішими. Це так, як гартується метал. Так само й ми гартуємось. Дуже важливо не перепалитись. І не перегоріти.
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Ви активний дописувач у соцмережах, ведете власні сторінки. Скажіть, як вам, людині, яка постійно на передовій, гортати стрічку фб або інстаграму, і дивитись на світлини людей, які зараз у відносно безпечних місцях сидять в ресторанчиках, радіють життю, постять це, чи на морі зараз, за кордоном? Є два типи ставлення в українському сегменті соцмереж. Одні кажуть: це недоречно, не на часі, приховайте свої радощі, свої кав'ярні і свої келихи шампанського. Інші кажуть - а за що ми тоді воюємо? Ми воюємо за нормальне життя, нехай воно у когось буде. Як ви до цього ставитесь, ви, людина на передовій? Яка щодня заходить в соцмережі?
Марія Чашка, заступниця батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ:
Я чую іноді фрази: це боляче, не показуйте. Мені - не боляче. Мені - не заздрісно. В житті важливо черпати з чогось радість. Друге питання - хто ці люди. Якщо здорові дорослі чоловики, які мають бути тут і захищати нашу землю, то це неправильно. Якщо це люди є нашими плечима в тилу, які домопогають, то чому їх позбавляти частинок радості? - То нехай пьють шампанське? - Нехай пьють шампанське. Нехай заряджають нас позитивом.
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Щодо чоловіків. Як ви ставитесь до чоловіків, які зараз всіма правдами і неправдами достають собі довідки і виїжджають за кордон? В безпечні європейські країни?
Марія Чашка, заступниця батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ:
Є чоловіки, які до нас ледь не щотижня з другого кінця країни приїжджають із волонтерською допомогою. Є ті, які ремонтують нам машини в тилу, є багато чоловіків, які в тилу, але без яких воювати нам тут було б дуже складно. А якщо чоловік втікає і боїться - ну то який він чоловік?
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Тож, що скажете чоловікам, у яких бажання зберегти власне життя - переборює все інше, і яких ми бачимо зараз за кордоном?
Марія Чашка, заступниця батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ:
У нас у всіх є бажання зберегти життя. Тут ніхто не хоче загинути. Тут всі, хто воює, хочуть зберегти життя. Це нормально. Але для чого жити, якщо ти розумієш, що твої діти будуть рабами? Що твої діти не будуть мати власної землі? Що все те, що робив в житті, може буде віддано ворогу? Який сенс вашого життя? От хотілось б уже запитати їх: а який сенс вашого життя?
Жінка у війську - тема дискусійна. З одного боку, жінок у ЗСУ дедалі більшає, і це є сталою практикою за світовим досвідом. Втім, чоловіки на передовій мають власну думку.
Микола, позивний "Британець", військовослужбовець ЗСУ, батальйон "Карпатська Січ":
Не хочу образити жінок. Але кожен повинен бути на своєму місці. І на передку повинні бути чоловіки. Жінки виконують краще функцію медиків. А чоловіки, як сильніша стать, повинні працювати зі зброєю.
Руслан Андрійко, військовослужбовець ЗСУ, батальйон "Карпатська Січ":
Я взагалі великий противник жінок на війні. Приходить жінка, закохалась - і в нас вже мінус два бійці на фронті. Таке часто буває. Але бувають такі випадки, коли жінки здобувають авторитет. В тому числі так було з пані Марією. Тому що є жінки, які здатні виконувати задачі важливі. Навіть бистріше, ніж чоловіки. І жінки, які можуть бути в цих умовах, їздити на передову, працювати в складних умовах війни.
Ігор Сабій, військовослужбовець ЗСУ, батальйон "Карпатська Січ":
Насправді ця війна - це війна всього українського народу. Тому я б не робив такого розділу - чоловіки-жінки. Це війна всього українського народу. Я вам більше того скажу. Ми, чоловіки, маючи в командуванні жінку, ми також мусимо краще за собою доглядати (усміхається). Це нас стимулює, щоби ми були охайними, і в одязі, і в мові. - Немає чоловічої лайки? - Ні, немає. Немає. Ми себе відповідно обмежуємо. Може деколи щось вирветься. Але ми відповідно не вживаємо. Як то кажуть, міцне слівце, не вживаємо - в присутності пані Марії.
Побратими кажуть, що не використовують лайку, коли ви поруч? - Мені це дуже приємно. Це правда. - Ви забороняєте? - Ні, ми цього ніколи не обговорюємо. Це виховані освічені, культурні люди. - Але це ж чоловіки на війні! Яка вже культура? - Саме тому добре, коли жінка є в чоловічому колективі. Це дуже важливий фактор. Якщо інколи в них щось прорветься, поглядають на мене скоса - так, ой, вибач.
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Ваші побратими визнають ваш беззаперечний авторитет в батальйоні. Кажуть: ми дуже поважаємо нашу "Калину", вас, пані Марія. Але все ж таки місце жінки - не на війні.
Марія Чашка, заступниця батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ:
Звичайно. Як й місто чоловіка - не на війні. Тому що війна - це взагалі нонсенс. Війна - це те, чого не має бути. Кожна жінка хоче бути захищеною. Бути мамою, коханою, господинею. Проте все залежить ще від того, на що ти здатний. Якщо ти можеш робити більше, треба робити більше. Напевно, жінці на війні складніше ніж чоловіку. І побут для жінки важливіший. І емоції жінка переносить складніше. Стресові ситуації жінка переносить складніше. Хоча бачимо приклади інших країн - дуже багато жінок воює. Зрештою і в Україні вже також. Тобто більше залежить не від того, якої ти статі. Більше залежить від того, який в тебе характер, які в тебе якості. Цілий коктейль характеристик. В українській історії багато прикладів коли жінки воювали поруч зі своїми чоловіками.
Яка історична постать вам імпонує? - Найбільше мені імпонує королева Анна. Королева Франції. - Дочка Ярослава Мудрого? - Так. - При тому, що жінка несе величезний тягар на війни, вона має право на помаду, наприклад, тут на передовій? У вас є помада? - Якщо вона має на це можливість, то має і право. У мене все є в сумочці. - Але не встигаєте користуватись? - Жінка, якщо вона має хоч найменшу можливість, вона буде за собою доглядати. Є вода - вже добре. Якщо є розетка з електрикою, то взагалі фантастика. Тоді можна посушити волосся феном.
Посеред розмови про жіночність на фронті, пані Марію терміново викликають - до штабу командування.
Оперативний? Можемо перерватися?
Ми чуємо вибухи з лінії фронту і чекаємо. Марія дотримує слова і повертається після екстреної наради - втомлена, але незмінно привітна, зібрана і спокійна.
У вас є ненависть до рф? - Це такий коктейль почуттів. Лють. Холодна лють у мене точно є.
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Чи переживаєте з приводу того, що зараз українське військо не може активно контрнаступами? Тримає оборону. Міцно, гідно, але тільки оборону. Ми залежимо від постачання важкого озброєння. Ви на передовій це розумієте як ніхто.
Марія Чашка, заступниця батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ:
Звичайно, нам би хотілось мати високоточну зброю і перейти в наступ. Але розумію, що не можна недооцінювати ворога. Я розумію, з ким ми воюємо. Те що українці не тільки обороняються, а і йдуть в наступ, це теж диво! Мені здається, що ми робимо неможливе. А буде більше зброї - зробимо абсолютно все неможливе! І здобудемо перемогу!
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Скільки ви готові бути на передовій? Ви поставили собі конкретний строк? Бо ви ж можете в певний час закінчити ваш контракт?
Марія Чашка, заступниця батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ:
Звичайно, може бути указ про демобілізацію. Хоча логічно мені здається - допоки триває воєнний стан, доти юридично та фактично будемо залишатися в бойових діях.
Як ваша родина ставиться до того, що дружини, мами немає вдома? Коли ви були востаннє вдома? - Давно. Я навіть не пам'ятаю, коли це було. - Місяць? Два? Кілька? - Я мала дводенну відпустку, в якій встигла побачити дітей. - Діти не кажуть: мама, повертайся додому? - Ні, вони кажуть: мамо, ми дуже скучили.
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Ваші подруги, або тернопільські сусіди не кажуть: нащо це тобі, Марія? Ти ж могла виїхати спокійно з Тернополя за кордон, отримувати в Європі грошову допомогу, жити й спостерігати здалеку, як Україна обороняється?
Марія Чашка, заступниця батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ:
Могла звичайно виїхати. Легко могла, могла просто не йти воювати, залишатися на роботі. На улюбленій роботі. Я тоді - не була б я. Це війна на знищення нації. Я це чітко розумію. Це не війна за територію. Це не війна за економічні інтереси. Це війна за знищення нації. Тому я не просто захищаю нашу державу. Я захищаю майбутнє своїх дітей. В першу чергу.
Ви до початку вторгнення керували училищем ресторанної справи. А самі готуєте? - Дуже люблю готувати. Отримую задоволення від процесу. - Коронна страва ваша? - Найбільше люблю випічку. Кондитерка - це моє. Складні кондитерські вироби. Найкраще виходить у мене грильяжний торт. Його довго готувати.
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Квіти - у вас в мирному житті була мрія - квітник трояндовий?
Марія Чашка, заступниця батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ:
Я дуже люблю квіти. Вирощувати, доглядати. Особливо серед цих квітів для мене приємні троянди. І це такий мій біль і смуток зараз, тому що немає кому мої троянди обрізати! Навіть тут я іду вулицею, кілька днів тому, дивлюсь на інший садочок і кажу: немає кому ці троянди обрізати!
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Що зробите перше після перемоги? Є у вас план?
Марія Чашка, заступниця батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ:
Найперше - я проведу максимум часу зі своїми дітьми. А коли ми вдосталь поспілкуємось, я поїду в гості до моїх побратимів. А це 20 країн світу і вся Україна. Ніхто не може зробити нас щасливими, якщо ми самі себе не зробимо. У кожному моменті нашого життя треба відшукувати радість, позитив. Або хоча б надію.
Ми даруємо пані Марії улюблені троянди й напрошуємось на фірмовий грильяжний торт, після перемоги. Заступниця командира батальйону "Карпатська Січ" Марія Чашка повертається на передову - боронити Україну.
