Руська Лозова повертається до життя після окупації [ Редагувати ]

Селище Руська Лозова на Харківщині вже у перші години війни опинилося у полоні російських окупантів. Населений пункт розташований майже на кордоні - звідси до території держави-терориста 20 кілометрів.

Наші оборонці звільнили Руську Лозову у вересні, і зараз на її вулиці поступово повертається життя. І найперше - почали відновлювати зруйновані нескінченними обстрілами лінії електромереж.

Ремонтні бригади Харківобленерго працюють у тісному контакті з саперами, військовими та з МНС, адже тікаючи, вороги майже скрізь залишають українцям смертельно небезпечні подарунки - міни та розтяжки.

Олександр Попович, електромонтер АТ "Харківобленерго":

У нас проходят саперы сначала, а потом мы приезжаем и после саперов делаем линию.

Втім, навіть найприскіпливіші перевірки не завжди гарантують безпеку роботі енергетиків. Приліти з ворожої території передбачити взагалі неможливо. Нещодавно саме під такий, раптовий обстріл потрапила й одна з бригад цієї ділянки.

Андрій Ковалевський, майстер ділянки АТ "Харківобленерго":

Попала наша бригада под взрыв, но слава богу все живі, машина пострадала, а люди - все живі, здорові.

Обсяг роботи тут, у Руській Лозовій, не просто великий, відновлювати доводиться все. Повалені опори, обірвані, перекручені дроти - фактично усе треба переробляти чи встановлювати наново, щоб повернути світло в домівки.

Андрій Ковалевський, майстер ділянки АТ "Харківобленерго":

Все разбито, побито все. Объем работ просто колоссальный, восстанавливаем в данный момент по возможности, очень много побито линий электропередач, столбов, очень много всего побито.

Місцеві зустрічають електриків як посланців цивілізації, адже ні газу, ні електрики в селі не було майже пів року.

Клавдія Фоміна, жителька Лозової:

Ну, свет, дай божечки потому что у нас котел от света, вы поняли…ну а так, стараемся.. вот приехали, окна заделать потому что фасадные окна от повыбивало.

Непошкоджених будинків у Руській Лозовій, здається, взагалі не залишилося. Просто, кажуть люди, комусь пощастило більше - лише повибивало вікна, посікло уламками ворота чи паркан. А от пряме влучання - то вже насправді біда.

Валерій, житель с. Руська Лозова:

Перед калиткой прилетело, и дверь входную и калитку, короче все повыбивало… минус 11 окон.

Валерій та його товариш Іван жартують: до власних будинків руки ще не дійшли, треба спершу допомогти сусідкам. Комусь дах полагодити, аби осінні дощі не зруйнували домівку остаточно, комусь дрова нарубати.

Іван, житель с. Руська Лозова:

Он отам бабушки 82 года и 74 вдвоем живут. Гуманитарку им возят, горячее питание, мы тоже ухаживаем ходим, они тоже всю войну тут просидели. А ще люди побросали собак, 14 собак, тоже ходим кормим, наварим и сухой корм привозят, намешаем, не даем им сгинуть.

Час від часу вдалині чути глухі вибухи, та люди на них майже не звертають уваги. Кажуть: після того, як доводилося тижнями сидіти у підвалах, не маючи можливості вийти й на хвилинку, вже нестрашно. Та радіють тому, що окупація - у минулому, все інше готові терпіти.