Фермери намагаються відновити виробництво молочної продукції на Харківщині [ Редагувати ]

Під час окупації вони втратили понад дві тисячі корів. А саму агроферму - росіяни зруйнували на понад 80%. Скидали з літаків бомби. У селі Шестакове на Харківщині фермери зараз намагаються відновити роботу та виробництво молочної продукції.

Скільки голів худоби вдалося вберегти? І чи можливо відродити справу? Світлана Шекера дізналася.

До війни на цій агрофірмі неподалік Харкова все було зроблено за останнім словом техніки. Інтелектуальний корівник, у якому тваринам вмикали світло різного кольору, щоб краще доїлися.

Сергій Яценко, головний агроном підприємства:

Воно то червоним світиться, то денне освітлення, то помаранчеве. Ну весь час різне. У другій годині ночі їдеш, червоне світиться. Вентилятори включалися в залежності з якої сторони вітер дує. Яка вологість. Інтенсивність вітру. Штори піднімались, опускались.

Та коров'ячий рай за одну мить перетворився на пекло. Спершу були щільні обстріли. Працівники не могли заїхати на ферму, і елементарно погодувати худобу.

Сергій Яценко, головний агроном підприємства:

Вони не були в приміщеннях, вони були надворі. У нас поля, кормова база по кругу посіяна. Вони там їли, а в ставках пили воду. Вони були самі по собі.

Коли до села зайшли російські військові, то поставили свої танки й гармати прямо в хліви до корів і звідти обстрілювали Харків.

Ось, дивіться, це просто танк не вписався, він його просто зломив. Заїжджали отак от края до края стояли танки, ця вся важка їхня техніка. Вони прям з сараїв в сторону Харкова стріляли.

Не легко було і працівникам ферми. Їх окупанти змушували допомагати їм.

Каже, надо трактор там бліндаж рити. Надо корову зарізати, м'яса. Надо те, те. Ну, кажу, добре, добре, а сам за речі, і уїхав.

А все майно ферми розікрали.

Катерина Казенна, завідувачка підсобного сільського господарства:

Покрали все, що могли. От що вони нам оставили. Подивіться надпис. (напис фарбою на стіні: "мы у вас все спи**или") Как бы все повыносили, здесь стоял компьютер, здесь ребята работали, вели учет, стол был, принтер. Здесь все было забито инструментами. Пусто. Ничего нет.

Навіть після звільнення села ферму сильно обстрілювали. Фронт був за п'ять кілометрів. Тож працівники сюди змогли повернутися тільки після контрнаступу ЗСУ. З чотирьохтисячного стада, які давали на добу 40 тонн молока, лишилося приблизно 700 голів. Дві тисячі корів загинули. Де-не-де туші розстріляних тварин - і досі лежать в стайнях, поруч з уламками ракет. Від поранень і хвороб - корови гинуть і зараз.

Сергій Яценко, головний агроном підприємства:

Наші врачі-ветеринари не змогли доглядати тварин, не проводились вакцинації планові, ну у тварин все як в людей, її надо і от туберкульоза, і от лейкоза проколоть. І ну не було можливості. В кожній тварині можуть бути осколки від снарядів, і це тоже може бути причина гибелі ну вже через деякий час. Хірургічну операцію, ну як ми їм зробимо.

Тварини досі жахаються від вибухів, що лунають здалеку. Та все ж життя перемагає.

Моя девочка, да, моя хорошая. Мамка нам дает молозиво, все хорошо мы делаем.

Ірина Бєлєвцова, працівниця ферми:

Ми назвали Зірка. Вон її мама стоїть черненька. Всьо хорошо, пьом молоко.

Тваринники кажуть, ферму відновлять. Щоправда, її доведеться повністю знести. І створити коров'ячий рай наново.