В Україні почали народжуватися діти, зачаті під час повномасштабного вторгнення [ Редагувати ]

Винні - будуть покарані, а життя - все одно переможе! Бо попри все українці не здаються. А саме зараз почалинароджуватися дітки, зачаті вже під час повномасштабного вторгнення. І попри війну та страх невизначеності - народити дитину - це теж героїзм. 

Зі сміливими та щасливими батьками у львівському перинатальному центрі поспілкувалася Вікторія Балицька.

Олександра не може надивитися на свого синочка Владислава. Йому 4 дні. Поки жінка його виношувала, росіяни намагалися перетворити Україну на пекло. Пологи в Олександри почалися після ракетного обстрілу Львівщини. 

Олександра Білинська, породілля:

Не було зв'язку, ледь зв'язалася з мамою мого чоловіка, швидко прилетіли сюди. Ну, швидка нас сюди привезла, тому що було дуже тяжко доїхати. Народився під вечір хлопчик Владислав 3 350.

Вагітність Олександри була запланованою. Дізналася, що очікує малюка, і відразу ж мобілізували чоловіка. 

Олександра Білинська, породілля:

Я свідомо завагітніла під час війни. Оскільки я вірю в наші Збройні сили, вірю в нашу державу, вірю в наших людей, що ми переможемо. 

У сусідний палаті милуються своєю крихітною Даною Ірина та Роман Костецькі. Дівчинці кілька днів. 

Роман Костецький, Ірина Костецька:

Це було свідомо-випадково. Було несподівано, але дуже радісно, тому що війна - це не привід зупиняти життя. То якраз співпали події з Бучею, було дуже на душі кепсько. І ми якраз дізналися про те, що я вагітна. - Я старався закрити для Ірини інфопростір для того, щоб вона не бачила ці всі новини, тому що це було насправді дуже жахливі кадри.

Подружжя зізнається - спершу було дуже страшно. Адже попереду була невідомість. Розглядали навіть виїзд закордон.

Роман Костецький, Ірина Костецька:

Взагалі паралельно як чоловік придумав план Б для того, щоб, думав, можливо дружину з мамою відправити десь в Європу, скоріше всього до Польщі через ті ракетні обстріли. Ми вирішили, що ми в любому випадку будемо тут. Тому що тут простіше, тут легше, тут краще, тут всі свої, тут стіни рідні.

А Олександра, під час вагітності їздила до матері в Італію і могла там народжувати. Але тягнуло в Україну. 

Олександра Білинська, породілля:

В мене мама за кордоном, казали народжувати там, я не хотіла, я повернулася сюди. Тобто я не хотіла там залишатися, я хотіла бути тут.

Вікторія Балицька, кореспондентка:

Це відділення спільного перебування матері та дитини. Зараз тут немає жодної вільної палати. І так було впродовж усієї повномасштабної війни. Більше того, іноді доводилося навіть доставляти ліжка.

У цьому році народжуваність у львівському обласному перинатальному центрі зменшилася лише на 12 відсотків, у порівнянні із минулим. 

Роман Мацюра, завідувач відділення Львівського обласного перинатального центру: 

Превалююча більшість вже свіжонароджених сьогодні, ну буквально за останніх там два-півтора тижні, при доношених вагітності, звичайно, що вони завагітніли під час війни. Навіть скажем десь на перших днях, тижнях. Вже не кажучи про тих жінок, які завагітніли і родили передчасно.

Однак, насправді стрімкий ріст народжуваності слід очікувати наприкінці січня, - каже заступник директора медзакладу Олександр Сімкін.

Олександр Сімкін, заступник директора Львівського обласного перинатального центру:

Ми побачимо то в кінці січня, тому що тоді будуть родити, жінки які почали би вагітніти в кінці квітня. Тобто вони вже бачили яка ситуація, як працює ЗСУ, як працює уряд, і вони вже, скажем так, більш лояльно відносилися до вагітності.

А ті, хто героїчно наважився на батьківство, коли на Україну летіли перші російські ракети, радять нічого не бятися. 

Олександра Білинська, породілля:

Потрібно бути сильною, щоб просто малюк це відчував. Щоб відчував цей захист від мами, бо це все йде в першу чергу від мами і не потрібно нічого боятися.

Ірина Костецька породілля:

Вагітнійте. Діти навпаки будуть давати вам якесь світліше майбутнє, більшу віру в перемогу і не зупиняти життя.