Вона зазнала подвійного переслідування як військовослужбовиця та дружина прикордонника: історія тиску та порятунку [ Редагувати ]

24 лютого вони першими зустріли ворога. Військовослужбовці Луганського прикордонного загону тримали оборону до останнього. А коли підрозділи відвели, окупанти відкрили полювання на родини українських прикордонників. І Тетяна Владімірова, сержант Держприкодонслужби, зазнала подвійного переслідування: і як військовослужбовиця, і як дружина прикордонника. Євген Соломін розповість історію тиску і порятунку. Далі.

Все, що найдорожче - воно зі мною. Це чоловік і діти. Дякувати Богу, всі на даний час живі й здорові. Всі зі мною!

Тетяна - з синами та чоловіком жила в селі Білолуцьк на Луганщині. Подружжя разом служило в прикордонслужбі. 

Тетяна Владімірова, старший сержант Держприкордонслужби України:

Так, як я військовослужбовець, я розуміла, що трапилось. Я бачила підготовку до всього цього і розуміла, що трапилось. Хлопці прийняли бій з самого початку.

Перші бої розпочались уже о 5-й ранку 24 лютого. Навали окупантів і техніки із землі та повітря сунули в Україну. Навколо все палало на вибухало.  Прикордонники з боями відступали вглиб країни. 

На окупованій території лишали дружин, дітей, батьків. Ті ж у мить ставали "нацистами" та посібниками "фашистів". Росіянам допомагали знаходити українських військових та їхні родини місцеві зрадники. Тетяну "здала" близька подруга. Тож довелося терміново виїжджати. З двома дітьми на руках. Через численні блокпости терористів.

Тетяна Владімірова, старший сержант Держприкордонслужби України:

Стояли блокпости. Вони були пʼяні, кучеряві, бородаті, пʼяні. Саме більше боялась, щоб мій маленький - 3 роки, щоб він нічого не сказав. Форма для дитини - зелена. Він не розумів, чи це російська, чи українська. Це зараз він розуміє. Боялась, щоб він не сказав щось про папу. - Дитина не сказала? - Ні!!!

Це той самий трирічний Тарасик! Який дивом не сказав "Слава Україні" ворогам. Старший сержант з дітьми вибралася з пекла. Спочатку в Дніпро. Потім на Захід України. На Закарпатті родина воз'єдналась. 

Тетяна Влідімірова, старший сержант Держприкордонслужби України:

Я українка - не можу жити під тією окупаційною владою! Я не розумію, як можна з ними жити! Це нелюди. 

Тетяна продовжує служити в Держприкрдонслужбі - готує для військовослужбовців. Вони тут з усієї країни - від Сходу до Заходу. Всі рідні, бо захищають Україну.