Україна посилює оборону вздовж кордону: як бійці охороняють зону відчуження [ Редагувати ]
Уся територія в зоні відчуження - під цілодобовим спостереженням!
Україна посилює оборону вздовж кордону. Уряд анонсував невідкладне будівництво фортифікаційних споруд в окремих областях. Як повідомив прем'єр-міністр Денис Шмигаль, фінансуватимуть ці роботи коштом відповідної програми Міноборони. Головна мета - пришвидшити процес зведення укріплень, там де це найбільш необхідно. Оборонні споруди мають перешкоджати ворогу просуватися - на випадок загострення війни.
На різних ділянках кордону пильнують і наші бійці. Зокрема, у зоні відчуження. Оборонні рубежі наших захисників та секретну кімнату, звідки скеровується підрив мінних полей, бачив Михайло Манилюк. Далі - його ексклюзивний репортаж!
Київщина. Зона відчуження. Радіаційний фон подекуди суттєво перевищує норму!
Позивний "Палич" , військовослужбовець взводу 168-го батальйону ЗСУ:
Підіймаємо дрони, проглядуємо небо в сторону Білорусі. Мусимо дивитися, за цим всім слідкувати, бо розслаблятися немає як - війна все-таки в державі. Мусимо моніторити, стояти на охороні рубежів наших.
Торік російська армія намагалася встановити тут свої порядки. Але згодом наші воїни змусили окупантів тікати з Київщини!
Позивний "Палич", військовослужбовець взводу 168-го батальйону ЗСУ:
Ото оставили бліндажі після себе, огневі точки, ото все кругову оборони вони зробили.
Зараз тут тихо. Не літають снаряди, не чути пострілів... Та бійці кажуть - ворог не полишає загарбницьких планів захопити Київ. Постійно шукає слабкі місця... Проводить розвідку...
Позивний "Гостомель", командир взводу 168-го батальйону ЗСУ:
Ми тут вже сім місяців і неодноразово спостерігали, що ворог заходив сюда в розвідку. Є будинки. в які ми систематично заходимо провіряємо на кордоні і там було видно, що вони залишили свої сухпайки. Крім того,нашою аеророзвідкою було виявлено їхні льожки на болоті в руслі річки Припʼять. До річки Припʼять -півтора кілометра, ворог, можливо, зайде з цієї сторони, але в зв'язку з тим, що річка широка і пройти ворогу надзвичайно буде складно.
Навіть одному диверсанту не вдасться тут пройти не поміченим, - запевняють наші захисники. Уся територія в зоні відчуження - під цілодобовим спостереженням!
Сергій Наєв, командувач Об'єднаних Сил ЗСУ:
Цей кордон постійно зміцнюється, виставляються технічні засоби ведення розвідки, ми нарощуємо кількість відеокамер. На даний час ситуація повністю стабільна, контрольована і ми завжди готові до тих чи інших змін в обстановці. Ця готовність вона підтверджується постійними тренуваннями особового складу.
Командир взводу з позивним "Гостомель" веде нас у пункт спостереження. Засекречене місце - знайти його, не знаючи точного місця розташування, майже неможливо. Журналістів сюди зазвичай не пускають. Але для нас - роблять виключення.
Михайло Манилюк, кореспондент:
Це спостережний пункт. Саме сюди передається інформація, якщо ворог наступає. Достатньо під'єднати дроти до підривної машинки - і за тридцять секунд мінне поле вибухає! А зривається з такою потужністю, що дороги і частини лісу не буде взагалі!
Кожен із цих дротів - підписано, кожен - підриває окрему ділянку.
Це поляна дальня, це монка сотка дорога, це фугас, а це поляна ближня.
Але територія, всіяна мінами, - далеко не все, що зустріне ворог, якщо знову зважиться на свою загарбницьку подорож до Києва!
Михайло Манилюк, кореспондент:
За три кілометри звідси - Білорусь. Торік російське військо їхало цією дорогою на бронетехніці у напрямку Києва. І якщо тоді вони проскочили легко. То тепер на окупантів чекає безліч пасток, з яких вони вже не виберуться.
Позивний "Вай-фай", командир 168-го батальйону ЗСУ:
Крім мін, тут є ще інші пастки - і завали, і зруйновані дороги. Район в плані фортифікації підготовлений дуже серйозно. Крім того, ми за той час, що перебуваємо в районі, дуже добре вивчили цю місцевість. Ми знаємо всі основні дороги, грунтові дороги. Ворогу так просто не получиться пройти цією місцевістю.
А нещодавно наші захисники поруч із білоруським кордоном почали будувати ще один обороний рубіж!
Позивний "Генерал", військовослужбовець взводу 168-го батальйону ЗСУ:
Будуємо новий рубіж, розкопали систему траншей для переміщення особового складу, вогневі рубежі, щоб доцільно можна було зустріти ворога. Це в нас система окоп. Траншея обшита дошкою. Від ворога вона захищає чому? Бо ми в землі, нижче рівня знаходимося. Ворог знаходиться на поверхні, а ми захищені природним брустером.
Окопи у повний зріст хлопці риють лопатами. Радіаційний фон тут - у нормі. Працють усі - від рядового - до командира.
Позивний "Сява", військовослужбовець взводу 168-го батальйону ЗСУ:
І загріваємось, і працюємо, все добре. - Скільки вже вирили? - Я не заміряю, але достатньо. Процедура необхідна для всіх.
Скільки таких рубежів на підступах до Києва - вже й не вистачить пальців на руках, щоб порахувати.
Михайло Манилюк, кореспондент:
Ці підземні ходи протяжністю кілька сотень метрів - хлопці вирили всього за два тижні. Поки ворог виношує плани наступу із Північного напрямку - оборонні рубежі продовжують укріплювати. І пройти їх навряд чи вдасться.
Позивний "Фенікс", військовослужбовець взводу 168-го батальйону ЗСУ:
Ми готуємося, всіма можливими способами й силами. Робимо все, що від нас можливо, для того, щоб зупинити їх, щоб вони знову не пішли і не наробили такого самого горя, як минулого разу.
А з цих позицій усе видно, мов на долоні - розповідає військовослужбовець із позивним "Гененерал".
Позивний "Генерал", військовослужбовець взводу 168-го батальйону ЗСУ:
Ми вибираємо такі вогневі рубежі, щоб у нас ворог, на відстані ми його змогли попередньо побачити, щоб не допустити приближення його і в нас кожен вогневий рубіж на возвишеності.
Боєць каже - мріє перемогти російських окупантів і якнайшвидше повернутися додому. На воїна чекає донечка, в якої от-от буде День народження!
Позивний "Генерал", військовослужбовець:
Привіт, донечко, з наступаючими тебе іменинами, папа скоро буде, Перемога за нами!
Ми не можемо показати все, що побачили. Та й нам показувати бійці можуть далеко не все. Але наші захисники, що несуть службу тут, у зоні відчуження, переконали нас у тому, що ворожі війська припустяться величезної помилки, якщо вирішать знову сунутися сюди.
