Майже тисячу квадратних метрів маскувальних сіток щотижня плетуть харківські волонтери [ Редагувати ]

Життя воїнів на фронті залежить, зокрема, і від якості маскування. Тому і потреба у сітках є постійною. Майже тисячу квадратних метрів маскувальних сіток щотижня плетуть харківські волонтери. Вони ще й проводять випробовування своїх виробів. Накривають окопи та техніку, а потім з висоти польоту дрона дивляться, чи добре сітки приховують об'єкти. Адже різним ділянкам фронту навесні притаманні різні кольори. Світлана Шекера продовжить.

Замість того, аби сидіти вдома на пенсії, пані Ірина майже щодня ходить сюди. Разом з іншими жінками плете маскувальні сітки.

Ірина Шмалько, волонтерка:

Я ж не можу взяти гвинтівку і піти стріляти. В моєму віці такої допомоги нема. А цю я допомогу можу зробити. Потреба душі чи серця допомогти. 

Жінка каже, спочатку було важкувато. Та з часом опанувала всі хитрості плетіння.

Основна зелена. В цю коричневу. Коричнева йде в зелену. Получається бабочка.

Тут працює 30 жінок. Зараз плетуть свою вже 111-ту сітку. Пані Людмила - вчителька української мови. Після онлайн уроків одразу йде до сіток, бо роботи багато. 

Людмила Чаговець, організаторка проєкту з плетіння сіток:

За 6 місяців перший раз ми ось буквально 2 чи 3 дні 2 години сиділи без роботи. І нам довезли матеріал. І оце, ну дуже дорога ця тканина. І треба матеріальна підтримка. Сьогодні я свої 500 грн, як не важко, але кожного місяця прийдеться допомагати, і дівчата у нас є згодні, які теж ну хто скільки зможе.

Тут же дівчата шиють маленькі подушки. Військовим - в бліндажі та окопи. Що такі потрібні бійцям - волонтерки дізналися випадково.

Катерина Кульбаба, волонтерка:

Бачили, як вони тягли подсолнухи, стебла подсолнухів. "І нам, єслі можна, подушечки". Дома шию наволочки, тут ми набиваєм. Ну от така подушечка. М'якенька. Сісти і лягти можна. 

Зараз волонтерки плетуть трикольорові сітки. Їх робити - найважче. Та вони - і найефективніші. Це волонтери з'ясували під час ось таких польових випробувань на полігоні. Напинають над імпровізованим окопом. Розтягують на землі. А пан Борис піднімає дрон.

Борис Редін, волонтер:

Ми зараз перевіряємо відповідність сіток оточуючому середовищу. Наскільки вони співпадають по кольорам. Наскільки вони реально захищають. Наскільки вони непомітні.

Пташка летить все вище, і на відео з монітора волонтери можуть оцінити, чи зливається їхня сітка із кольоромами довкілля.

Ми стараємося, щоб не було видно хоча б метрів 20. Хоча реально ворожі квадрокоптери не літають з такої висоти. Вони літають 500 м, 200 м. Але вони з зумом, з більш потужними камерами, тому ми стараємося робити в таких умовах, в яких ми існуєм. 

Людей у камуфляжі під сіткою - взагалі не видно. Висота десь 60 м, сітки вже практично не видно. Правда, вона реально маскує.

Такі тестування проводять регулярно.

Борис Редін, волонтер:

Ну природа змінюється щотижня. Ми, наприклад, зробили сітку під осінь, під осінь було випробувати хорошо тоді, зараз вже вона вже жовтувата. Вже більше зелені стало. Більше зелені, тому вона вже якби неефективна. 

Для ранньої весни, з'ясували волонтери, найкраще поєднання - з 3-х кольорів.

Михайло Хоба, волонтер:

Спочатку планувалось 4 кольори. Але такий (показує на сітку) резонанс кольорів був найкращим. В даній місцевості і саме для такої пори року. Це ефективно. Харків у нас яка, менш лісиста, десь на полі це буде ефективно. Але це все унікально, тому сітки повинні бути різні.

З початку великої війни волонтери сплели вже десятки тисяч метрів маскувальної сітки. І щотижня - доплітають ще по тисячі квадратів. І одразу - везуть у бойові підрозділи, де вона найбільше необхідна.