Як українці справляються з нинішніми потрясіннями: дослідження групи науковців з Прикарпаття [ Редагувати ]

Як українці справляються із потрясіннями, які за останні роки колихали не лише країну, а й навіть увесь світ? Вивчати це взялася група науковців із Прикарпаття. І їхні висновки - дещо неочікувані. Жанна Дутчак про все розкаже.

Це відео зняли випадкові перехожі. Дівчина намагається зісхочини з даху однієї із багатоповерхівок в Івано-Франківську. Та її спиняють рятувальники. 

А це кадри із нагрудної камери патрульних - жінка із ножем хоче вкоротити собі віку.

Христина Мриглід, речниця патрульної поліції Івано-Франківщини:

У звʼязку ситуація саме з війною дуже люди схвильовані і такі випадки не поодинокі. Серед категорій людей, на які ми найбільше потрапляємо, це підлітки, люди похилого віку або особи, в яких члени сім'ї перебувають на війні або загинули. 

Війна багатьох українців вибила із психологічної рівноваги, констатують психологи. І особливо це відчутно навесні. 

Мирослава Гасюк, психолог:

Синдром річниці у нас ускладнений тим, що травма не закінчена. Ми безперестанку ретравматизуємося, ми українці, нам важливе життя кожного українця, і коли ми чуємо про нещастя, яке стається не в нашому місті - Запоріжжі, Херсоні, де би то не було.. нам боляче.

Саме такі відчуття і в пані Елеонори. 

Елеонора, мешканка Івано-Франківська:

Заснути дуже важко, а головне, як тільки по радіо почую хвилину мовчання, тут же плакати починаю. Ну і вже готово. Нерви нікуда. 

Аби впоратися із такими станами, психологи радять - найперше, припинити всі бесіди із негативними передбаченнями, а ще - дозовано споживати "фронтові новини". 

Мирослава Гасюк, психолог:

Це не так просто зробити в стані війни, але за цим треба слідкувати. Але ці новини ми маємо фільтрувати, залишати на певний час дня. Ми можемо помагати армії, і цим теж піднімати свій емоційний стан.

Іван Ромаш, доцент кафедри психіатрії, наркології та медичної психології:

Треба додати трохи радості в житті, дехто купляє собі шоколад, дехто прогулюється на вулиці, особливо ранішня прогулянка на свіжому повітрі дуже сильно помагає підвищити настрій.

Саме прогулянками і рятується зазвичай пані Елеонора. А ось франківчанці Лілії найбільше допомагає спілкування з рідними. 

Лілія, жителька Івано-Франківська:

Діти, внуки, займаюся ними і якось забуваєшся. Песика ще маю - гуляю..

Кожен має підібрати власний спосіб - як зберегти психологічну рівновагу. І більшості українців, кажуть психологи, наразі це вдається. Про це свідчать і дослідження прикарпатських науковців. Вони вже кілька років вивчають вплив різних соціальних потрясінь на емоційний стан та рівень тривожності. Повʼязаних, зокрема, із ковідом чи війною. Для спостереження вони відібрали півтисячі молодих людей. 

Мар'яна Кутура, старша викладачка кафедри медицини катастроф та військової медицини ІФНМУ:

Ми очікували більш критичні цифри отримати, бо молодь вона більш чутлива до різних ситуацій, в тому числі і на території нашої держави. Але ми отримали більш такі задовільні показники, які задовільнили рівень адаптації і вони для наших територій оптимальними є. 

Одним з учасників дослідження був пʼятикурсник-медик Степан. Хлопець каже: піддаватися емоціям йому було ніколи. Бо з перших днів повномасштабного вторгнення з головою поринув у волонтерство. 

Степан, студент, учасник дослідження:

На той момент найкращим способом було відволікти від цього всього - це була праця. Допомагати чимось державі. Це було банально будувати барикади, розгружати медикаменти, перекладати їх у вантажівку, яка поїде на Схід ..

І таких, як Степан, виявилась більшість з опитаної молоді... 

Іван Ромаш, доцент кафедри психіатрії, наркології та медичної психології:

Було досліджено тривожність і інші розлади тривожні та депресивні у студентів-медиків під час широкомаштабного вторгнення російської федерації. Перші пару місяців справді тривожність була збільшена. А потім вона пішла на спад. І показники практично не відрізнялися від вихідних. 

Нині науковці з медуніверситету планують ще одне дослідження. Але вже серед людей старшого віку. Щоби проаналізувати, як на їхній емоційний стан вплинула війна.