Річниця ракетного обстрілу Вінниці: спогади очевидців [ Редагувати ]
День жалоби у Вінниці. Два роки тому росіяни поцілили трьома ракетами по центру міста. Тоді загинуло 29 людей, ще півтори сотні отримали поранення. Спогади очевидців та родичів загиблих - Юлія Корчевська зібрала.
Пані Алла приходить сюди майже щомісяця. Торкається фото з рідним обличчям та подумки ділиться із донечкою своїми радощами й горем. Каже, біль - не минає. Просто навчилася з ним жити. Ідея цієї стели з голубами та сакурою обабіч - належить їй.
Алла Черняхівська, мати загиблої Олександри Борівської:
Ми з самого початку хотіли, щоб це були голуби, щоб це не була статуя, що лякає, а щоб це було щось ніжне. Тут же ж в основному діти, молодь. Людей більш зрілого віку дуже мало. Хотілось, щоб це було якось нагадуванням про життя, ми хотіли, щоб там були сакури. І за тиждень до того, як відкрили стелу, родини прийшли й кожен висаджував своє дерево.
Ось дерево, посаджене на спомин про її Олександру. Дочка пані Алли - одна із жертв російського ракетного обстрілу Будинку офіцерів у 2022.
Мріяла стати дипломатом. Вона встигла закінчити перший курс Донецького університету за спеціальністю "Міжнародні відносини".
Алла згадує, того дня донька мала останнє заняття із водіння.
Алла Черняхівська, мати загиблої Олександри Борівської:
Я була дома, на вулиці, і чула, як летіла ракета. А через декілька секунд я почула вибухи. Чоловік в цей час говорив ще по телефону. У нього був дзвінок, я зразу йому сказала, він почав її набирати. Так само - поза зоною. Він подзвонив інструктору. Він сказав, що він сюди не встиг доїхати й набирав теж Сашу, і вона поза зоною. Але Саша не могла відключити телефон. Бо вона дуже відповідально ставилася до всього, що вона в житті робила. Ну, звісно, я вже зрозуміла, що щось сталося. І звісно, я зрозуміла, що сталося страшне.
Чоловік Алли помчав до місця влучання. Проте доньки не знайшов. Ні серед постраждалих, ні серед убитих. Лише наступного дня згорьованим батькам зателефонували із поліції.
Йому перетелефонували з Києва і сказали, що Сашу ідентифікували.
Її особу встановили за ДНК. Дівчина опинилася в епіцентрі прильоту одного з російських "Калібрів". Біля ось цієї будівлі, де раніше був медичний центр.
Жахливі руйнування. Все розтрощене. Вся частина першого поверху, включаючи частину, де були продовольчі товари й ремонтні, і плюс ця лікарня. Воно було знищене, так би мовити. Руйнування були великі, людей витягували. Деякі вже були без ознак життя.
На момент ракетного удару Євген був на роботі. Поліційний відділок - за кількасот метрів від Площі Перемоги. Побіг з усіма на допомогу.
Євгеній Біднячук, поліцейський:
На жаль, бачили, що були й загиблі люди, без ознак життя. Пані лікарку, яку ми на той момент дістали, вона ще була жива. Просто в людини було багато опіків.
Найважчою психологічно, каже Євгеній, була мить, коли звідусіль лунали дзвінки на мобільних телефонах загиблих.
Євгеній Біднячук, поліцейський:
Ми виносили людей, в нас там була зона, де ми їх розміщали. І був такий момент, де почали дзвонити телефони, бувало, що й одночасно, це психологічно важко. Будь-яка адекватна людина, коли бачить це місце - вона згадує це. Переживає знов ці емоції.
Загалом тоді загинуло 29 людей. Працівники медцентру, пацієнти, учителі та випадкові перехожі. Серед жертв - і троє діток. 4-річна сонячна Ліза Дмитрієва, 7-річний Максим Жарій та 8-річний переселенець із Херсона - Кирило П'яхін.
Сергій Бас, начальник аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС у Вінницькій обл.:
Важко знаходити. Без різниці, чи малі, чи дорослі. Зрозуміло, що коли старша людина, то вона хоч трошки пожила. А дітки... вони навіть не зрозуміли, що з ними сталося.
Ракети росіяни випустили з підводного човна у Чорному морі. Частину "Калібрів" знищила ППО, проте три - дісталися цілі.
Розбирали завали кілька діб. Кінологи та рятувальники не припиняли спроб відшукати уцілілих.
Юрій Грушецький, начальник відділення спеціальних пошукових робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС у Вінницькій обл.:
Вони так само, як і люди, відчувають всю цю трагедію. І для собаки було важко ідентифікувати живих, бо було дуже багато мертвих людей. Але вона зі своєю задачею справлялася. Вона шукала до останнього.
Сергій Бас, начальник аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС у Вінницькій обл.:
До останнього моменту ми не втрачали надії найти живих людей. Найважче було вже після завершення робіт. Коли вже були зрозумілі масштаби наслідків і кількість постраждалих людей.
За два роки від моменту трагедії змінилася площа. Та Будинок Офіцерів і "Ювілейний" зосталися такими самими, як і у день ракетної атаки - жахливе свідчення російської кровожерливості. Розслідування цього злочину триває. І перебуває під юрисдикцією Генпрокуратури.
Надія Максимець, речниця Офісу Генпрокурора:
У кримінальному провадженні за вказаним фактом 08 липня минулого року повідомлено про підозру командувачу Чорноморським флотом ВМФ рф адміралу Осіпову. Його дії кваліфіковані за ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни). Досудове розслідування за цим фактом триває. І як орган досудового розслідування, так і органи прокуратури зосередили свої зусилля на тому, щоб встановити всіх осіб, включно із виконавцями цього воєнного злочину, для притягнення їх до кримінальної відповідальності.
