Колись розводив бджіл, а нині - рій дронів: історія воїна [ Редагувати ]
Він любив мандрувати рідним Закарпаттям, але тепер подорожує лише Сходом України. Дбав про саморозвиток, а зараз опановує нові військові професії. Життя Івана Олексія - психолога із Закарпаття - війна змінила кардинально. Колись він розводив бджіл, а нині у нього - інший рій. Рій дронів.
Олена Олексій - мати військовослужбовця:
Ще коли приходить, радієш, але коли йде … Йому здається, що він нам приносить радість, що прийшов, це так, але коли іде - це невимовно важко проводжати. Що поробиш.
Після короткої відпустки Іван знову збирається в дорогу.
Іван Олексій - військовослужбовець:
Це фактично моя шафа, тому що потім треба ці всі речі десь зберігати. Ми постійно переміщуємося, а ти взяв і переніс куди потрібно. Обов'язково має бути завжди каримат, обов'язково має бути бронік - це те, що просто має бути. В мене їх, на щастя, 2.
Нині їде на Покровський напрямок. Іван воює з перших днів великої війни.
Іван Олексій - військовослужбовець:
Буквально через місяць після початку війни я вже був у Збройних силах. Я від армії був далекий, я не знав, як там все влаштовано.
Але швидко всьому навчився.
Іван Олексій простий хлопець із мальовничого села Барбово на Закарпатті. Любить природу і веломандрівки. Активно бореться за розбудову рідного села. А ще має хобі - бджолярство.
Та навесні 22 хлопець змінив костюм пасічника на форму військового. Постійний рух, підготовка позицій, обстеження території. Ночі в окопах. Це все стало його життям.
Іван Олексій - військовослужбовець:
Сумщина - така трошки підступна була, ти ніколи не знав, де ти можеш зустріти ворога. Ліс Сріблянського лісництва. Дуже своєрідна війна там була. Не така як всюди. Це ліс, і дуже легко ворог міг заховатися. Далі був Бахмутський напрям. Постійно обстріли з різного озброєння.
Іван спробував кілька військових професій.
Іван Олексій - військовослужбовець:
Побачили в мене освіту радіотехнічну. Сказали: о, будеш зв'язківцем у нас.
Та згодом зрозумів: прагне літати. І вже пів року працює в аеророзвідці пілотом БпЛА. Розвідує, стежить за ворогом і веде блог про фронтове життя. Щоби весь світ знав, яке горе принесли росіяни в Україну.
Коли опускаються руки, каже Іван, згадує про всіх, хто допомагає, рідне село Барбове. Цього разу до побратимів їде автівкою, яку зміг придбати на зібрані земляками кошти. Така підтримка додає сил.
Іван Олексій - військовослужбовець:
Наприклад, сусіди зібрали на дрон, діти з села багато солодощів прислали.
Олена та Дмитро Олексій - батьки військовослужбовця:
Я завжди йому пишу, пишу, що робили. І вір, і надійся, і все буде добре.
З мирного Закарпаття з собою вирішив привезти на фронт голубів.
Іван Олексій - військовослужбовець:
Голуб є символом миру, і будемо сподіватися, що він притягне цей мир до нас.
А на городі в Івана ростуть кущі смородини. Ще до великої війни він придбав їх у розсаднику Бахмута.
Тоді я абсолютно не знав ще, де знаходиться цей Бахмут.
Іван вірить, що колись зможе повернути кущі в український відбудований Бахмут. А поки вирушає виборювати перемогу!
Сад, який мені приносить велике задоволення, який я часто згадую, але треба повертатися… Нічого не зробиш, мусимо захищати свою країну, і власне ось це все, щоб...
