У Чернівцях коні реабілітують поранених військових [ Редагувати ]
Прогулянки верхи, як метод реабілітації. На Буковині працює справжнє ковбойське ранчо. Там розробили спеціальний реабілітаційний кінний маршрут для важкопоранених захисників. Іпотерапія (тобто метод фізичної реабілітації за допомогою коней та верхової їзди) допомагає військовим не лише психологічно. Процес успішно впливає на фізичні можливості ветеранів. Тож як коні реабілітують поранених військовослужбовців? Чи справді вони здатні допомогти забути пережите на війні? Репортаж Ольги Лучек.
За цими воротами - справжнє ранчо. У будиночку посеред лісу мешкає і сам господар Андрій. Він майже 20 років розводить коней. Нині разом із ними допомагає реабілітовувати поранених бійців. Ковбойські чоботи й капелюх на чоловікові означають, що незабаром чергова година іпотерапії.
Андрій Смогоржевський, власник ранчо:
Притулитись до того коня, просто погладити - це вже приємно. Плюс є те, чого ми не можемо руками потрогати, ця енергетика, яку несе тварина, і ця величезна тварина, яка важить 500 кг, вона довіряє тобі. І коні дуже чітко відчувають людей. Кінь сам тебе наштовхує на те, щоб ти був поруч з ним позитивним.
Вадим - родом із Чернівецької області. Поранений рік тому на Запорізькому напрямку. Утратив праву ногу нижче коліна.
Вадим, військовослужбовець:
Йшли допомагати витягувати побратимів після обстрілу, там і не дійшов. Став на міну.
Ранчо Вадим відвідує вже вдруге. Розповідає: їзда верхи та спілкування з тваринами допомагає зберегти ментальне здоров'я.
Вадим, військовослужбовець:
Якось забуваєш за все собі, ти з ним входиш в контакт, катався на одному, потім на другому, у кожного свій характер, в одного одне, в другого зовсім друге, помічаєш нюанси, той хоче так, а той так. В процесі вже коригуєш, так само привикаєш до них.
На полі з'являються Рудий та Бархатний. Бійці знайомляться зі своїми реабілітологами. Поки коні йдуть кроком - поранені воїни потроху позбуваються психологічної втоми. І якщо перші рухи повільні й несміливі, то вже за кілька хвилин вершники почуваються впевнено. А коні переходять на неквапливий біг.
Іпотерапія задіює всі групи м'язів, серед них і уражені. Здійснює унікальний мікромасаж кінцівок вершника, покращує кровообіг. А ще верхова їзда допомагає долати страх та невпевненість. У цьому переконався Ігор з Харківщини. Поранення зазнав торік у жовтні на Бахмутському напрямку.
Ігор, військовослужбовець:
Вдарили ракетою "Іскандер", це мені зараз весело, тоді не було весело.
Колишній фронтовик уже вісім місяців на реабілітації. З них 4 - на протезі. Каже: після пережитого така терапія допомагає відновитися не лише фізично, а й морально.
Ігор, військовослужбовець:
Для мене найтяжче було лежати. Інколи закрадалися такі думки, чи я взагалі встану, це було найважче, коли людина все розуміє, коли ти двигався, бігав, а тут ти просто лежиш, і ніби нема трохи ноги, а в тебе сили стільки нема, бо в мене багато сили забрало те поранення, що в живіт мені зайшло.
Господар ранчо, Андрій, потратив чимало часу на тренування коней. Тепер пораненим військовикам не потрібно докладати особливих зусиль під час їзди. Тварини самі відчувають, що потрібно.
Андрій Смогоржевський, власник ранчо:
Коли ти сідаєш верхи, кінь ходить, коли він йде кроком, він крокує як людина, коли у людей є якісь порушення в руховому апараті, то завдяки тому, що людина дивиться своїми очима, а кінь передає енергетику того кроку, то воно краще починає працювати.
На утримання 15 коней на сезон потрібно понад 2 тисячі тюків сіна, розповідає власник стайні Андрій. За іпотерапію чоловік з військових грошей не бере. Частково підтримують ранчо волонтери з Польщі. Тож мають змогу закупити корм і смаколики - моркву та яблука. Свого вершника-пацієнта кінь обирає сам.
Андрій Смогоржевський, власник ранчо:
Коні люблять працювати з людьми. Вони люблять спілкуватися, і для них, ти коли приходиш і когось береш на роботу, а когось лишаєш, то вони ображаються, чого ти його береш, а мене не береш, вони того не говорять, але я то бачу.
Результат після занять з іпотерапії видно одразу. Думки стають позитивними, зізнається Ігор.
Ігор, військовослужбовець:
Це спокійно, розслабляюся, треба ще вміти розслаблятися. Треба в самому поганому находити щось хороше. Не все, що погане, є погане. А це крута штука. Перший раз у мене думка така була, не дай Боже, він галопом піде, що я буду робити.
Сьогодні чоловік, уперше після поранення, наважується затанцювати. Каже: це лише репетиція, кружлятиме згодом у танці з дружиною у рідному Харкові.
А Вадим понад усе хоче знову бігати й одного разу зіграти з сином у футбол. Та найбільша мрія обох військовиків, як і усіх українців, звісно - Перемога.
