білорусь стягує війська до кордону: чи реальна загроза для України [ Редагувати ]
Офіційних звернень не отримували, а сама логіка заяв дуже хитромудра. Так Мінськ відповів Києву на заклик припинити "недружні дії". Нагадаю, білорусь під виглядом навчань стягнула до кордону з Україною значну кількість свого війська, озброєння та техніки, зокрема танки, артилерію, РСЗВ та засоби ППО. Зокрема зафіксували й присутність найманців колишньої ПВК "Вагнер". Отже, чи чекати від Мінська ескалації та чи можливе відкриття ще одного фронту - думки аналітиків збирала наша міжнародна оглядачка Світлана Чернецька.
білорусь не приховує - дійсно звозить військову техніку до кордону з Україною. Міноборони країни навіть публікує відео завантаження танків на залізниці. В українській розвідці кажуть, що в Гомельській області зосередили не лише танки, але й артилерію, засоби ППО та інженерну техніку. Також збирають вояків під виглядом навчань. Це зокрема сили спеціальних операцій, а ще колишні найманці ПВК "Вагнер". У Мінську такі дії пояснюють готовністю до провокацій з українського боку. Нібито вже був випадок, коли дрон ЗСУ залетів на територію білорусі. На думку західних аналітиків, рух біля кордону має на меті відволікти частину українських резервів з Курського напрямку. Бо від самого початку повномасштабної війни білоруська армія грає роль нависаючої загрози з півночі.
Алєвтіна Снігір, аналітикиня "Німецького фонду Маршалла США":
Для путіна від самого початку було цінніше мати білорусь як загрозу, як своєрідний козир, який триматиме Україну в напрузі. Бо насправді білоруська армія невмотивована, недосвідчена в такого роду конфліктах, вона ніяким вагомим чином не допоможе путіну і не змінить ситуацію на полі бою. Значно більше користі з неї, коли вона створює тиск своєю присутністю та можливим залученням.
Крім того, це перекидання зброї, техніки та особового складу лише звучить загрозливо. Насправді йдеться про незначні сили. Моніторингові групи кажуть про угруповання від 1100 до 2000 людей. Це всього 2% білоруської армії, а не третина, як погрожував диктатор лукашенко. А самі в лапках "навчання" проходять за 50 кілометрів від кордону з Україною. Та й взагалі, за 2 з половиною роки повномасштабної війни, підтримка українців звичайними білорусами незмінно висока.
Філіп Брідлав, генерал Збройних сил США у відставці:
Не лише білоруський народ, але й військові чини не раз сигналізували, що вони не зацікавлені в нападі на своїх південних сусідів. Тому я думаю, що лукашенку доведеться бути дуже обережним, якщо він раптом спробує це зробити. Бо якщо росіяни прийдуть в білорусь і спробують відкрити іще один фронт на півночі, а на мою думку, пан путін дуже хоче, щоб Захід хвилювався з цього приводу, то насправді білоруська влада отримає опір зсередини.
Аналітики кажуть: лукашенко не випадково почав демонструвати бурхливу діяльність на прикордонні. Бо ж саме його російська пропаганда назначила винним у прориві українців у Курській області. Нібито це сталося через те, що Мінськ відвів війська від кордону. За логікою - владі білорусі абсолютно невигідно активніше втручатися у війну. Це може мати надто непередбачливі наслідки для диктатора. Але й відкидати можливість нового фронту війни аналітики не можуть. Все-таки Мінськ зараз залежний від москви сильніше, ніж раніше. Адже ефект від західних санкцій згладжують мільярдні російські субсидії. А дві третини білоруської торгівлі відбувається із країною агресоркою.
Алєвтіна Снігір, аналітикиня "Німецького фонду Маршалла США":
лукашенко протягом цих років запевняв, що зможе утримувати білорусь мирною країною, що б це не означало. Але звичайно, ми не можемо чекати з боку лукашенка якихось логічних кроків або того, що його дії матимуть якийсь сенс. Він вже багато разів доводив, що може діяти непередбачувано.
Загалом, вже вимальовується схема: Мінськ починає запускати інформаційно-психологічну операцію про відкриття білоруського фронту тоді, коли Україна демонструє успіхи у війні. Зокрема, так сталося після успішного захисту Києва, потім після звільнення Херсону та тепер на хвилі Курської операції.
