США надали українській економiці статус ринкової [ Редагувати ]

Сполученi Штати надали Українi статус країни з ринковою економiкою. Цей жест, твердять в Америцi, практично вiдкриває зелену вулицю Києву у Всесвiтню органiзацiю торгiвлi. Проте Україна так i немає доступу на закордоннi ринки товарiв та послуг. Зокрема, європейський. Тож ледь не пiдпiльно, пiд чужими фiрмовими марками, одягає iноземцiв у найпрестижнiше та наймоднiше.

У панянок з Червонограда, що на Львiвщинi, є секрет. Пiд кожушком ховається, окрiм тонкої душi, вишукана бiлизна. На модних тенденцiях тут знаються не гірше, нiж у Парижi. Мiсцева фабрика вже 11 рокiв поспiль шиє вироби на iталiйськi бюсти i нiмецькi сiдницi. Європейцi замовляють спiднє тут - бо дешева робоча сила. Платня швачки - 400 гривень. При цьому висока якiсть. Нiмкеня купить комплект за тридцять євро. Для iталiйок є кращi моделi - бувають i за сотню. Зараз у пошанi бiлизна кольору шампань, мереживо i стрази - шепочуться дiвчата. Механiк Вася теж вивчає новiтню моду - от би таке - дружинi. Але проблема не тiльки у дорожнечi. Все, що шиють для Європи, на суворому облiку i все за кордон.

Марiя Збишко, контролер продукції: "Це все йде на iмпорт, на Нiмеччину. Скiльки ж такий в Нiмеччинi бюстгалтер коштує... Дорого дуже, як на євро. Не знаю, два-три можемо купити, бiльше не купимо ми".

Але знаючи моднi секрети, жiнки до дрiбниць повторюють те, що iде на iмпорт. Панi Стефа - ветеран ще радянської швейної промисловостi - моделює собi бюстгалтери сама. Єдина вiдмiннiсть вiд європейського зразка в тому, щоб нiде не трiснуло. Для парижiв таких розмiрiв не роблять.

Стефанiя Ковальчук, швачка: "На мене комплекти не дуже пiдходять. Маю тут свою модель, сама її виробляю".

Жiнки з Коростеня, що на Житомирщинi, до проблем краси теж не байдужi. "Менi 55, а виглядаю на 40", - хизується одна поперед iншою. На мiсцевiй фармацевтичнiй фабрицi варять шампунi й креми. Ними коростеньськi молодицi i мастяться.

Наталя Лєнч, фасувальниця косметики: "Саме тiло м'якусiньке, нiжненьке стає, волосся помиєш - i запах красивий, чоловiк питає - чи ти надухалась, чи ти голову помила".

Пiдприємцi з Коростеня зараз розробляють плани захоплення молдавських ринкiв. А от мрiю будь-якої жiнки - французький парфум - вже розливають в Миколаєвi. Колекцiя Тетяни - сiмдесят пляшок. На кожен сезон - новий аромат. Який зроблено в Українi, який - у самiй Францiї - годi вiдрiзнити.

Тетяна Панова, шанувальниця парфумів: "Это не Франция, это, по-моему, наше производство. По стойкости они может даже не уступают, мне очень нравится".

Поки в Миколаєвi розливають французькi парфуми, в Броварах шиють iталiйськi черевички, а в Бердичевi штампують пiджаки i пальта, в якi аля Луї Вiтон залюбки вбиратимуться iноземцi. Таке до лиця було б i українкам.

Людмила Досенюк, пенсіонерка: "Я б саме най хтiла красиву юбку українську i блузку, щоб була гарна українська, наше, народне. Ми ж українцi - хустки любим гарнi - щоб були цвiтнi, красивi коси, ми любимо наше, українське".

Але якiсне наше йде в Європу з їхньою фiрмовою лейбою. I лише дещо - як iмпорт - повертається в магазини Києва, Харкова, Львова. При цьому цiна вже свiтова, плюс ввiзне мито. Хоч в Українi i шиють добротнi костюми, розливають парфуми та збирають "Мерседеси", з власною торговою маркою вихiд у свiт поки зачинений. Ринкова Європа процвiтає. З нашою продукцiєю, але без нас.