Українсько-білоруський кордон: яка ситуація у прикордонних поліських селах [ Редагувати ]

Та попри певну оптимістичність того, що відбувається на білорусько-польському кордоні, для України потенційна загроза зберігається.

Міністр внутрішніх справ говорить про необхідність зведення стіни. До наших північних рубежів  перекидають Нацгвардію та резерви. А депутати дозволили прикордонникам для відбиття нападу застосовувати і спецзасоби, і зброю, і навіть бойову техніку! (Хоча й кажуть: це не пов'язано з міграційною кризою).

Тож що відбувається на українсько-білоруському рубежі? Руслан Смєщук побував і на військових навчаннях, і в прикордонних поліських селах.

Тисяча кілометрів українсько-білоруського кордону. Останні дні - це немов другий український фронт. На потенційну загрозу на нашому північному рубежі влада відреагувала. І відреагувала серйозно.

Олександр Чорний, керівник Чернігівського прикордонного загону:

Ми чітко розуміємо, що робиться на кордонах Литви, Польщі, Латвії і розуміємо, що чинна, нелегітимна влада Білорусі може змінити напрямок мігрантів з ЄС на Україну.

Пункт пропуску Нові Яриловичі - це Чернігівська область. І от зараз тут відбувається тренування з відбиття масованої спроби прориву державного кордону. Такі навчання на цьому тижні відбувалися вздовж усієї лінії україно-білоруського кордону.

І тут, і в західних областях - на Волині. Прикордонники відклали автомати та взялися за щити і гумові кийки. З огляду на події на польсько-білоруському кордоні - це зараз актуальніша зброя.

Прикордонників тренують нацгвардійці. Монолітні щитові формації, то їхня царина.

-Став у стойку моноліт. І той накидає на нього щит. Давай пробуй. Накидай, накидай. Ось так все буде проісходить. Тільки будемо в більшому масштабі. Все - ставайте.

Михайло, прикордонник:

Найважче - самий початок. А далі воно вже йде, навик здобувається і вже легше. Підрозділ повинний працювати як одне ціле, злагодженість.

- З першого разу вдалося? - Звичайно, що ні!

Прикордонники підтягнули резерви. Основна загроза - таранні колони мігрантів.

Сергій Гриценко, офіцер комендатури швидкого реагування:

Нашим основним завданням є протидія спробам нелегальних мігрантів порушити державний кордон.

За цими вправами із прихованим невдоволенням дивляться білоруські водії, які перетинають кордон. На камеру вони спілкуватися не бажають. Після репресій Лукашенка - це й зрозуміло. Але все ж зізнаються - це напруження їм заважає.

Олександр, далекобійник із Білорусі:

Удлинило. Я бы уже в Беларуси проходил. А сейчас стою, жду. Когда весь концерт окончится.

Тут біля пункту пропуску державний кордон виглядає так. Надійно. Але здебільшого межа - це не комплекс укріплень, парканів та ровів. Часто це лише уявна лінія, що проходить по гаях заболоченого Полісся.

Тож ми вирішили проїхатися вздовж рубежу там. Поговорити із місцевими людьми, аби дізнатися - як там зараз.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Насправді, тут поблизу навіть не один, а два кордони. Перший - це державний із Білоруссю, а другий - це кордон Чорнобильскої зони відчуження. Тобто місця тут доволі дикі та малолюдні.

Це одні із найменш заселених територій України - прикордонна Житомирщина. Півтора року тому ці ліси стали відомі через масштабні пожежі. А зараз - це одна із зон імовірного прориву кордону. Чим ближче до Білорусі, тим більше ознак напруженості.

-Тут у прикордонній зоні у прикордонних селах ми вже декілька разів бачили розташовані підрозділи Національної гвардії України. Вони стоять з такими великими стаціонарними наметами і зрозуміло, що тут вони на досить довгий час.

Ну а ми дістаємося до найближчого прикордонного села.

Селище Рудня, а всього за декілька кілометрів звідси державний кордон і найбільший на Житомирщині пункт пропуску - Поступовичі. Звідси дорога веде на Мозир та Гомель.

Цією дорогою до нас із Білорусі завозять значну частину палива і нафтопродуктів. Чим ближче до кордону, тим більше автоцистерн і на трасі, і при дорозі. В самій Рудні живе лише кілька десятків людей. Після Чорнобильскої катастрофи більшість жителів виселили. Залишилися найсміливіші.

Ніна, жителька прикордонного села:

Нічого в нас не відбулося, у нас спокійно все, працюємо, все у нас нормально.

Так на камеру відповідають одразу. І просять показати документи. А трохи згодом люди розповідають - зараз сюди постійно прибувають силовики.

Ніна Петрівна, жителька прикордонного села:

Ми як побачили ті машини - мороз по тілу пошел. Через те, що от така обстановка напружена - лучше шоб тієї війни не було...та і Лукашенко виступав по радіо...Підтягли війська, вертольоти...короче страшно, страшно.

Ніна Петрівна - одна із тих, хто залишився після вибуху на ЧАЕС. Живе тут із чоловіком і ще живим батьком – в'язнем концтабору. В житті бачила багато всього, але оптимізму не втратила:

Ніна Петрівна, жителька прикордонного села:

Але надіємося, що нічо не буде, що наші збережуть кордон, хлопці всі підтягуються до границі, он сьогодні дві машини пішло. Аж мороз по тілу.

От щоб ви розуміли, який характер у місцевих жителів, варто нам було лише десять хвилин поспілкуватися із цими людьми - і нам вже дали сушених грибів. Тут дуже гостинні люди живуть.

І це мабуть, найгірший вияв напруження. Бачити цих добрих, літніх людей наляканими.

Варто лише звернути з траси та від'їхати від села - одразу опиняєшся в автохтонному Поліссі. Тут - серед заростей і скутих кригою озер - і пролягає лінія кордону.

Руслан Смєщук, кореспондент:

На кілометри навкруги ліси та болота. Місцеві жителі розповідають - так перетнути державний кордон поза пунктами пропуску можливо. Але всі ці стежки та грунтові дороги прикордонники знають. І вони - під цілодобовим наглядом. Тим більше зараз, от коли тут розгорнута техніка та додаткові контингенти.

Володимир, житель прикордонної смуги:

Ні, тут не дуже можна. Тому що тут у нас оперативники тут курсіруют, і днем і ночью, все тут, якщо не знаеш - не пройдеш. Та навіть як і знаеш...нє.

Але можливо, що тут уявна лінія кордону перетвориться на цілком матеріальну. На цьому тижні міністр внутрішніх справ запропонував почати будувати українську велику стіну.

Денис Монастирський, міністр внутрішніх справ України:

Після вивчення досвіду іноземних країн найбільш раціональним рішенням є будівництво вздовж всього кордону або річки у вигляді суцільного паркану з сітки та колючого дроту, стовідсотковим покриттям кордону інтелектуальної системи цілодобового відеонагляду та сигналізації.