Запорізький активіст організував волонтерський центр, аби всіляко підтримувати бійців [ Редагувати ]
Всі плани та задачі Василь обговорює під час нарад із однодумцями.
Із запорізьким активістом Василем Бушаровим ми зустрічаємось на території волонтерського центру. Він облаштував його наприкінці лютого, в перший же день війни. Каже: усе почалося із протитанкових їжаків.
Далі - були захисні габіони, ланцюги, буржуйки, бандеросмузі і ще багато всього. Потреб ставало лише більше. Підтягнулися й люди. Зараз волонтери центру всім, чим можуть, підтримують воїнів.
Василь розповідає про роботу одного із відділів волонтерського центру. Тут активісти шиють бронежилети для українських захисників. Аби робота йшла швидше працюють у кілька змін. Втім, створенням лише плитоносок не обмежуються.
Василь Бушаров, волонтер:
Ще вони роблять, ноші для поранених, ще вони тут роблять ремонт тих броніків, які вже працювали у хлопців і вже там стерлися і вони роблять якісь нестандартні речі, такі, як виробництво бронежилета для собак, які працюють на обороні України.
Дизайнерка Олена тут волонтерить з перших днів повномасштабної війни. Каже, до 24 лютого шила сукні для запоріжанок, а тепер як може наближає перемогу України.
Олена показує нам літній варіант бронежилета. Розповідає: кожна модель має свою назву. Були «Топчик» та «Кіборг». А ось цей - «Бро». При його розробці врахували усі побажання військових.
Олена Грєкова, волонтерка:
Мы поставили тут всякие умягчающие и комфортные для плечей и бока вот такие вот, он регулируется вот от мини до макси размера.
Виробництво бронежилетів тут - у центрі - почали майже одразу. Василь каже: спершу не все виходило. Довелось випробувати багато матеріалів, удосконалювати процес. Кожну пластину тестували по кілька разів.
Василь Бушаров, волонтер:
Кожна пластина їхала на полігон і кожна пластина отримувала кулю чи декілька куль і після того вона там пройшла отак чи не пройшла.
Зараз для роботи використовують - професійну бронесталь. Захисними жилетами готові забезпечити не лише військових, а й рятувальників, поліцейських та водіїв швидких. За три з половиною місяці тут виготовили майже три тисячі броніків.
Олексій волонтерить у зварювальному цеху. Каже, у тридцятиградусну спеку тут працювати непросто. Але комфорт - це найменше, що його наразі хвилює.
Олексій, волонтер:
Варимо все, що потрібно для хлопців на передову, придумуємо всілякі штуки, які полегшують життя наших хлопців.
Також у центрі ремонтують авто, збирають гуманітарку, плетуть маскувальні сітки. Швидко опанувала цю справу й пані Лілія. Розповідає, до війни працювала бухгалтеркою, але втратила роботу. Тому щоб не сидіти без діла, прийшла - сюди. Каже, тут головне - вправність.
Лілія, волонтерка:
Складності немає. У нас сетка плететься по діагоналі, плетем сразу в одну сторону, тоді в обратну, тоді підіймаєм, тому що вона сім метрів і тут 4 метри, тобто її так за один раз не сплетеш, тобто потрібно підіймати весь час, ну вже ми навчилися.
А ще для всіх волонтерів у центрі постійно працює бутер-бар, де кожного пригостять щойно приготованою канапкою.
Дар'я, волонтерка:
Ковбаска, огірок, сирок, бувають з маслом, бувають з майонезом, кожний раз по-різному. В перший час було трошки складно, потім якось процес налагодився і ми от з дівчатами за 4 хв. Робимо 100 бутербродів.
А ще - багато людей допомагають Василю поза межами центру. Так з'явилась ідея створення бойових гамаків. Про їхнього автора Василь розповідав нам кілька місяців тому.
Василь Бушаров, волонтер:
Здесь два слоя: внутренний слой, который мы сделали усиленный, чтобы он не имел возможности разрываться острыми предметами и внешняя система утеплителя - синтепон и влагостойкая ткань, которая защищает от влаги из вне и согревает бойца.
А тепер у волонтерському центрі почали виготовляти ще й бронежилети для собак. Один такий вже готовий, другий - на підході.
Всі плани та задачі Василь обговорює під час нарад із однодумцями. Потім усі гуртом намагаються реалізувати задум. На подвірʼї Олександр якраз збирає одну з таких ідей - переносний душ для військових.
Олександр, волонтер:
По плану вона буде вміщатись в таку невеличку сумочку, приїхали розібрали, поставили помились, переїхали десь ще на інше місце. Поки тестуємо зараз зроблять ще сюда покривальца, зроблять сам резервуар для води, ну злив там, злив понятно під ноги, така штука.
Вже після зборів, залишившись із нами у кабінеті, Василь ділиться своєю історією. Каже, уся його діяльність - то стиль життя. У 2014-му він шив для містян українські прапори.
Два роки тому під час карантину організував кінотеатр просто неба. Одного разу на такому вечірньому показі побували й журналісти Подробиць.
Я хочу сделать так, чтобы духом никто не упал, а наоборот - все хоть немножечко улыбнулись
Аби розрадити людей, на підвіконні свої квартири встановив кінопроектор та колонки. Фільми транслював на стіні звичайної багатоповерхівки.
Хорошая идея, хорошая. Грамотная. В такое время, то - что надо! Хоть повеселиться.
Василь розповідає, ще три з половиною місяці тому він займався організацією свят. Але війна змінила - все.
Василь Бушаров, волонтер:
Я хочу, щоб кожен у світі знав, якщо в тебе є якась дурна ідея, прийти і повбивати тут українців, це погана ідея і я зроблю все можливе, щоб наша перемога була ближче.
За три місяці волонтерський центр об'єднав багато активістів. Ті, хто щодня працюють із Василем кажуть про нього так:
Веселий, підтримують якби всі. Ми стараємся всі не падать духом. Ми вже тут всі родина, часу дуже багато ми тут провели вже тому. Гарна людина. Чим гарна? Гарна, бо він нас взяв всіх згуртував і надихає так можна сказать, надихає
Надихає на те, що здавалося б неможливе. Приміром, зібрати сотні тисяч доларів на безпілотник для армії.
