До України із росії вдалося повернути двох неповнолітніх сестер, чия мама померла [ Редагувати ]

До України із росії вдалося повернути двох сестер, чия мама померла. Хвора жінка з доньками виїхала у рязань із окупованої Луганщини ще навесні минулого року. Коли мами не стало, осиротілих дівчат росіяни відправилии до дитячого будинку. Повертати Вероніку з Анастасією взялася їхня сестра. Про це - далі.

Вже тиждень Анастасія та Вероніка - в Україні. Вони усміхнені та щасливі, адже повернулися на рідну землю. З березня минулого року дівчата жили в російській Рязані - туди хвора мати їх вивезла з тимчасово окупованої Луганщини. В Україну загарбники не випускали.

Вероніка Трубіцина, неповнолітня українка, яку вдалося повернути з рф:

Неможливо було. Як виїхати - ми не знали. Довелось їхати відразу в росію. 

15-річна Анастасія у росії пішла навчатися до училища. 13-річна Вероніка - до школи. Розповідають: доки місцеві не знали, що дівчата - українки, їх ніхто не чіпав. Але згодом усе змінилося.

Анастасія Трубіцина, неповнолітня українка, яку вдалося повернути з рф:

Коли дізнались, що я з України - це було пекло. Я не хотіла ходити в училище. Мене ображали. Я кілька днів відходила і мені вистачило. Там злі діти, дуже злі.

У грудні інсульт обірвав життя матері - того ж дня дівчат відправили до дитбудинку. Хоч у тому ж місті жили їхні рідні дядько та тітка, долею неповнолітніх родичок ті не переймалися. 

Дівчата були в дитдомі, і вони жодного разу навіть не приїхали, не провідали. Дядько рідний казав: ми нікому не потрібні.

Катерина, старша сестра дівчат, торік навесні евакуювалася з чоловіком та малими дітьми до одного з волинських сіл. На Поліссі їм надали житло місцеві. Коли жінка дізналася про смерть матері, одразу почала діяти, щоб повернути сестер. 

Катерина Трубіцина, сестра дівчат:

Мати коли померла, я один день погорювала, на інший ранок прокинулася - треба себе в руки брати. Матір не повернути, а от з дівчатами вирішувати щось треба. Я почала обдзвонювати гарячу лінію.

Щоб повернути сестер, Катерина оформила опікунство. Громада допомогла зробити це швидко, а ще - зібрати гроші на дорогу до росії.

Оксана Пархомова, керівниця служби у справах дітей Колківської селищної ради:

Могли бути віддані в якусь сім'ю в росії. Тому ми спрацювали оперативно, жінка нам надала всі необхідні документи.

А Анастасія та Вероніка у цей час чекали - обом дуже хотілося повернутися в Україну.

Вероніка Трубіцина, неповнолітня українка, яку вдалося повернути з рф:

Там невідомі люди, ми були там одні, це було страшно. Побачити свою країну знову, скільки я її не бачила, я дуже хотіла сюди - це неймовірні відчуття.

Анастасія Трубіцина, неповнолітня українка, яку вдалося повернути з рф:

Я хочу вивчитись, зараз в 10 класі в українській школі, отримати атестат, піти вчитися в коледж, вивчитись і піти на роботу.

Дівчата зараз звикають до нового місця та готуються відновити навчання. І хочуть побачити інших родичів. Одна із їхніх сестер залишилась із сім'єю на тимчасово окупованій території, інша - евакуювалась до Рівного. А от Катерина не планує їхати Волині. 

Катерина Трубіцина, сестра дівчат:

Я б в селі цьому залишилась, тут дуже добрі люди, мені подобається.