Йому 75 років і він - з Японії: Фумінорі Цучіко сім місяців прожив на станції метро, купував їжу і розважав дітей [ Редагувати ]
Нині Фумінорі щотижня закуповує продукти й годує півсотні підопічних, з якими жив у підземці.
Йому 75 років, він - з Японії. Фумінорі Цучіко, дізнавшись навесні минулого року, як страждають харків'яни від обстрілів, вирішив, що має бути з ними і допомагати.
Сім місяців він прожив на станції метро, купував їжу і розважав дітей. І зараз Фумінорі продовжує волонтерити. Ба більше, каже: вирішив -лишитися в Харкові і після перемоги. Світлана Шекера поспілкувалася із відважним та чуйним чоловіком.
Початок великої війни застава Фумінорі Цучіко у Варшаві. Чоловікові 75, і він з Японії. Саме подорожував, і на власні очі побачив величезний поті українців, які тікали до безпечних місць.
Фумінорі Цучіко, громадянин Японії:
О боже! Я бачив Варшавський центральний вокзал. Багато людей їхало і їхало. Жінки з дітьми. Я допомагав, польський народ допомагав. Наступного місяця багато багато людей у Пшемишлі тікали з України.
І вже у травні - пан Фумінорі прибув до Києва.
Фумінорі Цучіко, громадянин Японії:
Я побачив дуже багато горя. Буча, я поїхав до Бучі. Багато людей загинули. Їх вбили. Я почув, що в Харкові люди й досі живуть під землею в метро. Їм нічого їсти. І я приїхав сюди. 20-го травня минулого року. Я спустився на станцію Героїв праці і побачив, о боже, багато багато людей сплять прямо на підлозі.
Японець залишився з харів'янами. Жив на станції метрополітену.
Мені було дуже дуже холодно. Але й усі так само спали в тій холоднечі.
Допомагав, чим міг. Під обстрілами бігав по продукти, організовував сніданки, купував теплі речі. Розважав малечу.
Діти потребують освіти в будь-якій ситуації, і право на урок вранці є дуже важливим.
Наталія Шапошник, волонтерка:
Діти майже не виходили на вулицю, бо боялися, дуже така велика психологічна травма у дітей була, і все це він, звісно, прийняв близько до серця, так, для нього все було пріоритетом допомогти дітям.
Пан Фумінорі розміщував пости в соцмережах, збирав гроші на допомогу харків'янам. Разом із містянами, у метро він прожив 7 місяців, до грудня 2022-го.
Зоя Решетняк, жителька Харкова:
Він з нами спав рядом, з дітками общався, як він общався з ними, і вони понімали, вони грались, вони любили, вони висіли на ньому. І він вник в оце життя наше, купався в місті раковині, в туалеті, пробачте. Все прожив з нами.
І нині Фумінорі щотижня закуповує продукти й годує півсотні підопічних, з якими жив у підземці. Люди зустрічають його, як рідного.
І вже вивчили, як буде "дякую" японською.
Ірина Лебідинець, жителька Харкова:
Давно таких людей не встречала.
На його шапці - нашивка із маркою про російський корабль. З Україною, каже пан Фумінорі, він тепер назавжди. Минулої осені він їздив на батьківщину, продав там свій будинок, щоб повернутися до Харкова. Назавжди.
Фумінорі Цучіко, громадянин Японії:
Путін божевільний, але українці, цей народ бореться, б'ється. І я допомагатиму, мій японський народ допомагатиме українському народові. Я не втечу!
