Влада закликає сім'ї з дітьми евакуюватися із Запоріжжя [ Редагувати ]
А у прифронтовому Запоріжжі - родини із дітьми закликають евакуюватися. Щоб переконати батьків вивезти малечу та зберегти життя і собі, і дітям - часто залучають психологів. А поліція вже допомагає безпосередньо з виїздом. Про перебіг евакуації - Інна Гогой.
У зливу, розмитими від рясних дощів сільськими дорогами, запорізькі поліцейські прямують до потрібного будинку. Звідси вони мають вивезти у Запоріжжя родину із трьома дітьми. Найменшому Ярославу немає ще і двох років. І саме він найбільше за всіх боїться, коли росіяни обстрілюють село, каже мама хлопчика Тетяна.
Тетяна Маата, жителька Степногірської громади:
Діти бояться. У мене найменший ночами не спить боїться, оце каже: бабах, бабах.
Найчастіше по селу ворог б'є з артилерії. Від снарядів родина може сховатися лише в хаті. Та й вона вже потрощена вибуховою хвилею.
Тетяна Маата, жителька Степногірської громади:
У коридор виходимо. Навіть коли гупнуть, то краще в коридорі, щоб можна було вискочить.
Задля безпеки перед евакуацією правоохоронці одягають на дітей каски та бронежилети. Дорослі виносять речі, що склали в дорогу. Та усі разом чекають на транспорт. Через негоду проїхати сільськими дорогами не просто.
Поліцейські кажуть, попри небезпеку у селі й досі лишаються жити родини із дітьми. З кожною такою сім'єю проводять роз'яснювальну роботу.
Наталія Шишкова, старша інспекторка ювенальної превенції Василівського районного управління поліції:
Ми знайомимось з родинами, в яких виховуються діти, пропонуємо цим родинам евакуацію до безпечних місць, а також в ході бесіди пропонуємо житло, харчування, більш-менше безпечні території. Деякі погоджуються майже одразу, бо розуміють всю небезпеку, в якій перебувають діти.
Але є і такі родини, що доводиться вмовляти та відвідувати не один раз, кажуть правоохоронці. Саме тому до кожної евакуаційної групи входять психологи.
Валерія Заколотюк, психологиня відділу психологічного забезпечення ГУ НПУ у Запорізькій обл.:
На жаль, психіка людини звикає та адаптується до всього, і вони вже звикли до цих постійних обстрілів. І тому моя задача - пояснити людям, що вони просто звикли, що їм тут недобре. Вони просто звикли, і що наражати на небезпеку своїх дітей, це дуже погано
Психологи кажуть, важче наважитись на евакуацію сім'ям, які мають домашніх тварин та не можуть забрати їх із собою. Залишити вдома собаку, кішку та шістьох кошенят довелось й Тетяні. Поки сім'ї не буде вдома за усім цим господарством доглядатимуть родичі. А родина тим часом вже вирушила в дорогу. У Запоріжжі сім'ю розмістили в одному із закладів, де опікуються переселенцями.
Тетяна Маата, жителька Степногірської громади:
Затишно наче. Спокійно. Спочатку треба зробить порядок тут, а потім знайомитися з усіма.
Евакуація людей із прифронтових населених пунктів триває і надалі. Правоохоронці допомагають виїхати у більш безпечні місця не лише родинам із дітьми, а й кожному, хто звертається по допомогу.