Місія на "Азовсталі": героїчна історія командира вертолітної ланки МІ-8 [ Редагувати ]

Висока майстерність льотчиків та везіння були запоруками успіху більшості місій на "Азовсталь", які торік навесні організувало Головне управління розвідки Міноборони України. Так вважає командир вертолітної ланки МІ-8.

Віталій (ми не називаємо прізвище чоловіка з міркувань безпеки) затримався на кілька хвилин зі злетом, і це врятувало життя екіпажу та пораненим, які перебували на облавках двох гвинтокрилів. Подробиці цієї героїчної та водночас трагічної історії в сюжеті Вікторії Балицької.

Це унікальні кадри з 5-ї місії на "Азовсталь". Пара гвинтокрилів МІ-8 повертається на базу над морем. Той, що попереду - пілотує льотчик із 27-річним стажем Віталій. Борти переповнені пораненими з "Азовсталі".

Цей весь простір був заповнений пораненими хлопцями. І на сидіннях. Частина сидінь була піднята. І поранені були й на бочці. І виходить весь цей прохід зайнятий, в одного хлопчини ноги були аж на автопілоті.

Віталій каже, місія на "Азовсталь" - була одним із найважчих бойових завдань у його професійному житті. Дорога в один кінець, але жодної миті не сумнівався.

Віталій, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:

У нас, напевно, в нашій місії найменше часу було. До того я знаю хлопців, які мали там і день, і 2, і 3. А в нас було на підготовку, грубо кажучи, пару годин.

31 березня 2022 року посеред ночі чотири борти МІ-8, один за одним, вирушили на "Азовсталь". Туди везли медикаменти та провізію, а назад мали забрати поранених воїнів. Летіли на гранично низькій висоті над територією, яку контролював ворог. Ховалися за дерева та пагорби. Усе для того, щоб бути невидимими для ворожої ППО.

Віталій, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:

Ми тоже розуміли: кожен політ в Маріуполь - це ляпас. Це реально ляпас і для ППО російського, і всім частинам, які затиснули наші підрозділи. І це для них виклик.

Біля "Азовсталі" приземлилися на підготовлені майданчики. Все відбувалося дуже швидко, але кожна хвилина для льотчиків тягнулася вічність. Воїни з "Азовсталі" забрали медикаменти та воду, натомість занесли на борти поранених. Віталій з болем згадує те, що сталося тоді з першою парою гвинтокрилів, яка вже полетіла назад.

Віталій, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:

Вже злітали, вже я погляд кинув в той бік куди треба летіти, і побачив, як підіймається дим від техніки, яка горить. Я зрозумів, що коїться щось не те.

Росіяни помітили та обстріляли першу пару вертольотів.

Віталій, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:

Перший гелікоптер був підбитий, і на одному двигуні дійшов. 2-й гелікоптер збили, екіпаж Юри Тимося. Також поранення, загинули хлопці, це дуже жаль.

Екіпаж збитого гвинтокрила загинув, лише двоє з поранених, які була на борту, вижили й потрапили у полон. А Віктора та побратимів врятувала випадковість.

Віталій, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:

Ми буквально затримались на кілька хвилин - в останній момент нам довезли ще поранених. Хоча чесно кажучи, ці пару хвилин може нас і врятувало. Нам дало шанс на маневр. Але, на жаль, перші хлопці, що пішли, заплатили дорогу ціну.

Віталій тоді дав команду змінити маршрут. Це було диво - два МІ-8 пролетіли буквально поміж шквалу ворожих снарядів.

Віталій, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:

По нас стріляли з чого могли. Потім якось перша хвиля пройшла над морем. Вода кипіла зі всіх сторін. Потім вискочили на сушу. Пройшли, тепер таке облегшення, напевно, все. Все накінець-то вирвалися. І тут 2-а хвиля вже з ракет була. Велику роль зіграв мій введений, він постійно мене попереджував там в ефір. Що ракета, ракета, і ми так маневрували.

Льотчик пригадує як тоді приземлилися вже на контрольованій Україною території.

Віталій, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:

Виключились. З кабіни не можу вийти, тому що тут поранені, поранені, поранені, поранені хлопці. Скажемо так, адреналін пре. 

Психологічно розвантажувався Віталій після смертельно-небезпечного польоту простим, але дієвим методом.

Віталій, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:

Розмова з хлопцями, говорити, не замикатися в собі, спілкування.

А ще допомагає особливий зв'язок із гвинтокрилом. Адже це не просто машина, а вірний бойовий друг.

Енергетику вертольота відчути й передати свою, знаєш, ми з тобою одне ціле. Ми разом.

Загалом торік навесні було здійсненно 7 місій на "Азовсталь", в яких було задіяно 16 гвинтокрилів. Три із них були збиті ворогом. Завдяки цим відчайдушним спецопераціям було врятовано понад сотню воїнів з Азовсталі.