Пережив окупацію, але пасіку не покинув: історія бджоляра [ Редагувати ]
Пасічник з Херсонщини пережив окупацію та постійні обстріли з боку російських військ. Чоловікові довелося покинути своє господарство. Та після повернення він не лише відновив пасіку, а й збільшив її втричі. Про життя бджоляра під час війни - матеріал Єлизавети Кротик.
Єлизавета Кротик, кореспондентка:
Ця баночка меду на вагу золота - це врожай незламної Херсонщини. Пасіка Пана Олега пережила окупацію та обстріли з боку російських військових.
Попало десь уламком під дах і він підгорів. Якщо дивитися по забору, то дуже багато уламків, коли вони розриваються, то вони дуже гарячі.
Пан Олег показує вулики, посічені касетним боєприпасом, який вибухнув поруч із будинком. Відбудувати житло допомогли волонтери, а пасіку відновлює власноруч.
Олег Качаленко, бджоляр:
Дах нам вже поміняла благодійна організація, спочатку ми поставили вікна - це за свій кошт поставили 5 вікон. Якщо взяти за будинком, де побито, коли прилітало, то там своїми силами, зараз теж ми відбудовуємося, далі продовжуємо, вже другий рік, а ми продовжуємо відбудовуватися.
З ворожим військом бджоляр зіткнувся під час окупації його рідного села Калинівське. росіяни неодноразово допитували чоловіка.
Олег Качаленко, бджоляр:
Я телефоном розмовляв з мамою, вони вибігли з автоматами, сказали стой, стрілять будем, забрали мене і вели до комендатури.
Чоловік вирішив виїхати із села та вивезти дружину з малолітніми дітьми. Пасіку довелось покинути. Додому пан Олег потрапив на третій день після деокупації Херсонщини, у листопаді 2022 року. З 30 вуликів залишилося 10. Тоді чоловік вирішив на останні гроші розширити пасіку, аби мати хоч якийсь заробіток.
Олег Качаленко, бджоляр:
На сьогодні 105 вуликів. Я вирішив, що буду розширювати пасіку. Це в мене зимівник, ми занесли в зимівник пасіку і все, бо в листопаді до них не треба вже заглядати.
Ось в мене такі бджілки, ось так медку в них залишається. В кожній рамці десь три-чотири кілограми меду. Ось тут ще такі повномедні.
На малий взяток меду впливає нині й те, що бджоляр не може вивезти пасіку ближче до полів.
Олег Качаленко, бджоляр:
От я хотів виїхати на ріпак, поїхав, було 5 полів. Подивився, що заміновано, відразу видно, де міни лежать. І просто не захотілося підірватися на міні. Ми залишилися тут, і все, того взятку немає.
Пану Олегу цього року потрібно знайти додаткові гроші на цукор, яким необхідно підгодувати бджіл на зиму. Він навіть подавався на грантову програму, та поки отримав відмову. Попри всі труднощі, чоловік намагається розвивати господарство і в асортименті пасічника є навіть мед коріандру. Продає продукцію односельцям та через соціальні мережі. Нещодавно його товар відправився до Великої Британії.
Олег Качаленко, бджоляр:
У цьому році ми вперше виїхали на коріандр - мед коріандру, а так у нас травневий мед - це акація. Стараємось виходити із цієї ситуації. Десь беремо кошти з одного, перекладаємо на інше. Але справу не полишимо, ми в Херсонській області, ми незламні. Над нами літає, але будемо працювати.
