Пішов на війну в 55 років, але не зламався: історія воїна [ Редагувати ]
Пішов на війну в 55 років і був найстаршим у взводі. Віктор Гандзілевський за позивним "Еней" захищав Запорізький напрямок. В його окоп прилетіла ворожа міна, яка посікла ногу і залишила глибокий шрам на обличчі. Та попри всі труднощі воїн не зламався, навіть на протезі продовжує кермувати автівкою. Що планує зробити після повернення додому - історія ветерана Віктора Гандзілевського далі.
Коли став на протез, найтяжче - найперші кроки, тому що нові відчуття, новий стиль ходьби, скажімо так, а зараз звикається і ходиться нормально.
57-річний Віктор з Рівненщини майже опанував протез. Він уже впевнено крокує тренажером в одному з реабілітаційних центрів Львівщини. Понад рік тому на полі бою чоловік дістав важке поранення.
Віктор Гандзілевський, ветеран російсько-української війни:
Я десь хвилини дві-три - темно в очах. Потім розвиднилось, сів, ящик з-під снарядів за мною був. Сів на нього. І на ногу спираюся, і немає. Підіймаю, дивлюсь, нога висить на шкірі.
Історія захисника почалася 25 лютого 2022. Тоді він оговтувався після операції на стопі, зі шпицями в нозі. Медики заборонили ходити, але чоловік таки подався у військкомат. Разом з ним пішов на рік молодший брат, він служить і донині.
Віктор Гандзілевський, ветеран російсько-української війни:
Не хотіли брати зразу, казали, що "не візьмемо, вилікуйся, тоді прийдеш". Кажу: "Не візьмете сьогодні, прийду завтра-післязавтра, усе одно піду служити".
І Віктора взяли. Після довгих навчань, він став найстаршим бійцем у складі зенітно-ракетного взводу та нищив ворожу авіацію на Запоріжжі. Тоді й отримав позивний "Еней".
Віктор Гандзілевський, ветеран російсько-української війни:
Котляревський, "Енеїда", мені сподобались рядки: "Еней був парубок моторний". Я пішов на війну в 55 років, але я не хотів здаватися.
Попри вік воював нарівні з набагато молодшими побратимами. І кожен із них, каже Віктор, був як рідний.
Віктор Гандзілевський, ветеран російсько-української війни:
Ти сьогодні пів години, годину до штурму з хлопцями куриш, задачу вислуховуєш. І через годину по рації передають: "Двісті, триста". Це дуже важко. І виносиш того брата, побратима. В армії не так, як на гражданці, там один за одного.
10 серпня 2023 року в окоп прилетіла ворожа міна. Крім правої ноги, уламки пошкодили щоку і ніс.
Віктор Гандзілевський, ветеран російсько-української війни:
Я питався в Дніпрі, у лікаря, кажу: "А тут шрами можна забрати?". Він каже: "Слухай, шрами - то погано, але як тобі уламок на сантиметр у скроні?". То тобі вже не треба нічого.
Але шанс на те, щоб відновити обличчя, в "Енея" з'явився у квітні. У Львів прибула місія з американських медиків. Йому вживили титанову пластину і шрам стає все менш помітним.
Віктор Гандзілевський, ветеран російсько-української війни:
Люди казали про ці шрами: "Для чого вам їх робити? Хай люди бачать, що ви були на війні. Шрами чоловіків прикрашають". Я їм кажу: "Для чого мені стільки краси? Я хочу теж бути як усі". Не хочу дивитися в дзеркало - і бачити війну.
Після поранення "Еней" ще понад пів року чекав на протез. Увесь цей час боєць був певен: одного дня він зможе піти.
Віктор Гандзілевський, ветеран російсько-української війни:
Коли перший раз дали мені протез, я взув перший раз через сім місяців після поранення, реабілітолог мій з протезистом кажуть: "Ви що десь ходили на протезі, що так впевнено йдете?". Я кажу: "Ні, я просто сім місяців хотів ходити".
Віталій Марченко, реабілітолог:
Мене Віктор здивував тим, що він відразу, як одягнув протез, почав ходити доволі багато. Він виділявся тим, що навіть підбадьорював молодих, казав: "Чому ти сидиш? Чому відпочиваєш? Вставай і йди!".
Віктор каже: уміє водити всім, що має колеса і погодився повозити нашу знімальну групу територією ребцентру.
- Узагалі протез ніяк не впливає на їзду? - Впливає на відчуття газу трошки, але звикається.
На наступний день після нашої розмови Віктора виписали з лікарні. Удома на нього чекають троє онуків. І найперше, що ветеран зробить після повернення на Рівненщину, зіграє з ними у футбол.
