Ведучі телеканалу "Інтер": як марафон "Єдині новини" став голосом України [ Редагувати ]
"Єдині новини"
До третьої річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну в рамках телемарафону «Єдині новини» розпочалася інформаційна кампанія, що запрошує глядачів згадати, який шлях разом з командою телеканалу «Інтер» пройдено за 3 роки великої війни. Сьогодні ведучі та журналісти «Інтера» розповідають про роль телемарафону в інформаційній війні з росіянами та причини, що мотивують їх уже три роки оперативно й правдиво доносити інформацію про події в Україні.
Анастасія Даугуле: «Маємо бути єдиними в рідній країні»
– Чим телемарафон «Єдині новини» став для вас за ці три роки?
Я вийшла на роботу одразу після повномасштабного вторгнення. Нікуди не тікала, не піддавалась паніці телеграм-каналів. Знала, що журналістика і професійні журналісти, саме в ті пекельні дні, – важливі. Так і було. В порожньому Києві, під вибухами, ми готували випуски новин, буквально, наживо, не знаючи, які чергові жахливі події відбудуться за мить. Наші бетонні стіни хитало, як паперові від ракетних атак, вікна тріскались. Поруч зі столицею стояли ворожі війська і ніхто в цілому світі не міг сказати, коли вони дістануться Києва.
В ті часи я щодня виходила на зміну і робила те, що вмію – збирала, верифікувала та видавала в ефір важливу інформацію, яка допомагала людям триматися, приймати рішення, мати реальну картину дійсності.
В лютому-березні 2022-го, ми, журналісти, ведучі, оператори, редактори, буквально, жили в редакційному приміщенні. Бо комендантська година тривала чи не півдня, транспорт не працював.
Тож, я спала на підлозі, просто на підлозі, чистила зуби в туалетній кімнаті, харчувалась розчинними кашами із пакетиків. Не було ані гримера, ані перукаря, помити голову було непростим завданням. Тривога інколи тривала годинами. І, знаєте, це були найважливіші випуски новин у житті – їх дивились мільйони людей, слухали кожне слово з надією. Це була величезна відповідальність. Вважаю, ми гідно відпрацювали найскладніший період.
Колеги, з якими пережила складні моменти, стали рідними людьми. В перші дні вторгнення ми щодня обіймались у редакції під час кожної зустрічі: по-перше, нас було дуже мало, по-друге, ми гостро відчували крихкість життя, а по-третє – ми без слів дякували одне одному за стійкість і підтримували цей ланцюг тепла і професійної роботи.
– Яка роль телемарафону в інформаційній війні з росіянами, і як вона трансформувалася за цей час?
Марафон був унікальним рішенням в унікальній ситуації. Ніхто в історії телебачення такого не робив. Ніхто не міг уявити, що комерційні канали, які вигризали одне в одного частку відсотка від рейтингів, здатні об’єднатися, не сперечатися і працювати на єдину спільну мету.
Ми щодня фіксували злочини окупантів. Я їздила у відрядження на звільнені Чернігівщину, Харківщину – знімала все, що залишили по собі війська агресора. Розмовляла з людьми, розказувала їхні історії, показувала настрої, проблеми та надії. Це справжній літопис часу.
Наші безстрашні воєнкори робили репортажі з лінії зіткнення. Наші регіональні корпункти звітували з усіх областей – після кожної масованої атаки ворога. Ми перевіряли важливі заяви, підтверджували авторство, протидіяли фейкам і пропаганді.
Вважаю, що перші кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення марафон був найкращим продуктом українського телебачення. Згодом Збройним силам України вдалося стабілізувати фронт, країна призвичаїлася до воєнних умов, і марафон почав поступово втрачати актуальність у тому вигляді, який мав. Так з’явилось чимало документальних проєктів, авторських фільмів, програм. Тож, усе змінюється, і марафону теж потрібно змінюватись. Щоби відповідати вимогам часу і запитам суспільства. І не втрачати головну мету – єдність заради миру.
– Події останніх тижнів вкотре засвідчують, наскільки важливе обʼєднання всередині країни. Що може зробити кожен з нас, аби світ почув: #ВирішуватиУкраїні?
Кожен відповідає за власну інформаційну гігієну – важливо усвідомлювати, що саме ти читаєш-дивишся, кому довіряєш, хто формує твої думки. Кожен відповідає за власні реакції на події – які емоції ти в собі підживлюєш, порожній гнів чи дієву лють, бажання злитися в інтернет-суперечку чи підтримати наших захисників. І – найголовніше – кожен відповідає за власні дії. Маємо бути єдиними всередині країни.
Ірина Баглай: «Марафон в умовах війни – це три роки безперервної інформаційної роботи»
– Чим телемарафон «Єдині новини» став для вас за ці три роки?
Марафон в умовах війни – це три роки безперервної інформаційної роботи. Навіть, коли ми передаємо варту в ефірі іншому телеканалу – робота поза студією не завершується. Вона переходить у формат збирання і обробки. Навіть дорогою додому – стежиш за новинами. І день починається з моніторингу. Регулярні перегляди зведень з фронту та політичних новин світу, заяви політиків – союзників і ворогів. Так, ворога треба вивчати, як би це не було огидно.
Щоб вести розмовні студії з гостями на різні теми, як то озброєння, його характеристики і використання у бойових умовах, або юридичні нюанси угод – безпекових, енергетичних – потрібно вивчати питання. А ще для мене марафон став майданчиком, на якому є можливість надати слово людям, які нас боронять, і людям, які не втомлюються підтримувати армію. Гості проєкту «Ціль - 4.5.0.» – це українці, які творять історію своїми вчинками, рішеннями, змінами особистісними. Цими інтерв’ю ми, в тому числі, документуємо факти, аби історію не можна було згодом «переписати».
– Яка роль телемарафону в інформаційній війні з росіянами, і як вона трансформувалася за цей час?
Виклик цих років і для журналістів, і для аудиторії, громадян України – це розрізнити, яка інформація є маніпулятивним фейком, а яка є фактом і правдою. Часто за гучними заголовками, «швидкими новинами» з соцмереж, вирваними з контексту цитатами ховається ворожа маніпуляція. Ціль розповсюдження таких новин – це, як на гачок, підчепити на емоцію аудиторію, аби потім нею було легше керувати. Задача журналістів національних каналів – перевірити опубліковану інформацію у кількох джерелах. Це правило набуло особливої ваги під час війни, адже ціна сказаного – це, без перебільшення, – життя людей. Під час війн, у критичних ситуаціях швидше вірять брехні, однак якщо цю брехню викриють – тобі більше ніколи не повірять, а репутацію важко відновити.
– Події останніх тижнів вкотре засвідчують, наскільки важливе обʼєднання всередині країни. Що може зробити кожен із нас, аби світ почув: #ВирішуватиУкраїні?
Кожному з нас, попри все, що відбувається, попри емоційну та фізичну втому, на мій погляд, важливо зберігати критичне мислення. Не піддаватися на емоції, аналізувати інформацію, яку отримуєте, зважувати і тільки потім діяти. А ще – бути добрішими одне до одного і не забувати питати: «Як ти?», і нагадувати: «Я поруч, чим я можу тобі допомогти?».
Олексій Фадєєв: «Марафон – це не просто новини, а й щоденне нагадування, що війна триває»
– Чим телемарафон «Єдині новини» став для вас за ці три роки?
Частиною інформаційного фронту, на якому я працюю разом із колегами. Це не просто робота – це внесок у боротьбу за Україну. Особливо це відчувалося в перші дні повномасштабного вторгнення, коли ми залишалися у студії з мінімальною командою, під вибухами, без укриття, без відпочинку - іноді доводилося стояти в ефірі по 5 годин поспіль.
З часом марафон став для глядачів звичною справою, можливо, навіть рутинною. Але він залишається єдиним надійним джерелом інформації, на який не впливає російська пропаганда.
Для нас це три роки безперервної напруги, виснаження, але й усвідомлення, що наша робота важлива. В умовах війни така стійкість необхідна. Ворог прагне виснажити не лише військових, а й нас – журналістів, суспільство загалом. Але ми не маємо права здаватися.
Найбільший вплив марафону на мене – це відчуття гордості за нашу країну, за нашу армію, за людей, які навіть у найважчі моменти виявляють мужність, людяність, єдність. І коли наша робота приносить реальні результати – коли просто з передової тобі на телефон надходить подяка за зібрані кошти, або коли вдається донести правду до міжнародної аудиторії – це додає сил працювати далі.
– Яка роль телемарафону в інформаційній війні з росіянами, і як вона трансформувалася за цей час?
Телемарафон із самого початку став ключовим елементом інформаційного спротиву. У перші дні він давав людям правдиву інформацію в умовах хаосу, розвіював паніку та спростовував фейки. Саме це було критично важливим на початку вторгнення, коли ворог намагався деморалізувати українців і переконати, що спротив безглуздий.
Згодом роль марафону змінилася – він став не лише джерелом новин, а й платформою для обговорення важливих тем: військової допомоги, внутрішніх реформ, боротьби з пропагандою. Ми постійно адаптуємо формати, бо бачимо, як трансформується війна, як еволюціонує ворог, як вдосконалює методи впливу.
Сьогодні марафон – це не просто новини, а ще й пояснення складних питань, а головне – щоденне нагадування, що війна триває і що Україна має перемогти.
– Події останніх тижнів вкотре засвідчують, наскільки важливе об’єднання всередині країни. Що може зробити кожен із нас, аби світ почув: #ВирішуватиУкраїні?
Найважливіше – не мовчати. Кожен українець має бути голосом країни: у соцмережах, у розмовах із друзями за кордоном, у будь-якій сфері своєї діяльності.
По-друге, підтримувати армію та волонтерів – не обов’язково грошима, це може бути інформаційна підтримка, волонтерська діяльність, навіть поширення правдивих історій про війну.
По-третє, не давати ворогу розколоти нас. Суперечки є завжди, але зараз головне – єдність у боротьбі. Поки ми разом, нас не перемогти. І якщо ми хочемо, щоб світ почув Україну, ми маємо самі чітко заявляти: ми знаємо, чого прагнемо, і будемо боротися до кінця.
Ворог розумний і хитрий. Він веде війну на всіх фронтах, надаючи інформаційному – пріоритет. Останні події у США лише підтверджують це. Нова потужна інформаційна атака на Україну та українців лише починається. Нам всім – в тому числі й тим, хто працює в марафоні, буде і важко, і страшно; нас переконуватимуть, що надії немає, називатимуть цензурою, «голосом диктатури». Вороги України вдало маскуватимуться під обурених громадян, втомлених військових, справедливих опозиціонерів… Маю пораду: коли вам здається, що все пропало, все погано, все не так, як мало би бути, нас всі покинули – памʼятайте: ворог прагне, щоби ви думали саме так. Я не закликаю вас негайно бігти і включати марафон. Але запевняю – ми будемо з вами будь-якої миті, коли ви потребуватимете, адже ми працюємо для вас, для нас, для України – заради Перемоги, після якої ми зможемо повернутися до нормального життя, класичних ЗМІ, що борються за увагу глядача. Але зараз конкуренція лише одна – з ворогом: за Україну – суверенну, цілісну, демократичну, вільну. За наше право вирішувати власну долю.
Руслан Смєщук, воєнкор телеканалу «Інтер»: «Марафон – це щеплення від російської пропаганди»
– Чим телемарафон «Єдині новини» став для вас за ці 3 роки?
Марафон – це моє життя. 24 лютого ми з дружиною повинні були лягати до пологового. Не встигли. 28 лютого я відправив її евакуаційним потягом у Львів, а сам пішов працювати. 4 березня вона народила нашого першого сина. Два місяці я не бачив фізично дитину – працював на Марафоні. Потім побачився на пару діб … і поїхав на Схід.
– Яка роль телемарафону в інформаційній війні з росіянами, і як вона трансформувалася за цей час?
Це український погляд і певною мірою щеплення від їхньої пропаганди. Росіяни вкладаються, можна сказати інвестують в хаос всередині суспільства. Адже прямою силою не вдалося зруйнувати фронт та Сили Оборони, тож зараз робиться ставка на розхитування зсередини. Важливо не дати їм це зробити
– Події останніх тижнів вкотре засвідчують, наскільки важливе обʼєднання всередині країни. Що може зробити кожен з нас, аби світ почув: #ВирішуватиУкраїні?
По-перше якісно робити свою роботу, де б він не був. Стримувати емоції та транслювати українську позицію на всіх можливих майданчиках. Але знову ж – без ємоцій, виключно факти.
Команда телеканалу «Інтер» розуміє, що сьогодні, як ніколи, важливо доносити глядачам оперативну та достовірну інформацію про те, що відбувається. До третьої річниці від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну в рамках телемарафону «Єдині новини» виходить цикл сюжетів про те, як змінилася країна за три довгих роки війни. На глядачів чекають прямі включення журналістів з Києва та різних регіонів України з оглядом актуальних подій, матеріали міжнародних корпунктів про підтримку України з боку держав-партнерок, інтерв’ю з експертами, що досліджують актуальні теми війни. Не пропустить!
