Косарі Закарпаття на фестивалі ділилися секретами стародавньої професії [ Редагувати ]

На Закарпатті стартував фестиваль косарів. Проводять його уже вп'яте. Таємницями цієї стародавньої професії його учасники поділилися і з нашими кореспондентами.

Цьогоріч етнофестиваль косарів у Велятині зібрав понад 20 учасників. Тож брязкіт коси тут чутно здалеку.

"Дзвинить, канєшно", - говорить Євген Худовші, косар.

Ось цю косу Михайло Дьорді дістав у спадок від діда. Каже - не раз допомагала запастися сіном на зиму та поратися в полі. Нині, сподівається чоловік, коса допоможе ще й здобути перемогу в конкурсі. Тож вправно готує її до змагань.

"От бачите, підбито, бачите, як ся розбиває коса і до кінця. Клепач треба добити, бо розхитали її", - показує Михайло Дьорді, косар.

Добре підготуєш інструмент - і хороший покіс гарантовано. Техніка не надто складна, переконує Марина - єдина жінка-учасниця конкурсу косарів.

"Косити треба так, щоб коса прилягала до землі. Добре тоді, коли є роса", - говорить Марина Вошковц, учасниця конкурсу косарів.

Щоб стати переможцем - косити потрібно швидко, якісно й багато. Тож учасники тренуються. А їхні дружини - допомагають.

"У порядного косаря має бути сімейна підтримка, має бути жона з граблями, з вилами", - запевняє Віталія Дьорді, дружина косаря.

Група підтримки на місці, тож час братися до роботи. По черзі косарі хилять траву на землю. А суворі судді стежать із секундоміром та рулеткою в руках.

Гості свята теж долучилися до освоєння ремесла, а опісля - їх частували місцевими стравами та знайомили з давніми традиціями регіону.