Нідерландський суд постановив повернути "Скіфське золото" до Києва [ Редагувати ]
Скіфи й сармати не знали писемності, тож їхній літопис - це зброя
Повернути - Києву. Цього тижня апеляційний суд в Амстердамі - постановив, що Скіфське золото - повинні віддати в музей Української столиці. В чому суть суперечки: вісім років тому, ще до анексії Криму, артефакти з київського і чотирьох кримських музеїв надіслали на виставку в Європі. Ці скарби - належать Україні, але виникло питання: Куди їх повертати?
За правилами, експонати мають віддати у музей, звідки їх і взяли. Але ж Крим - було анексовано. Суди у справі Скіфського золота тривали сім років. І от - рішення. Чи є воно остаточним? І куди саме мають повернути артефакти? Інна Томіна - розкаже.
Ця судова тяганина триває уже сім років - від початку окупації Криму. У 2013 році Україна повезла до Європи унікальну колекцію Скіфського золота.
Андрій Іванець, кандидат історичних наук, координатор ГО "Таврійська гуманітарна платформа":
Ця назва - "Скіфське золото", вона є дуже умовна, тому що, там не лише Скіфське, і не лише золото.
Бо серед артефактів - вироби й зі срібла, і з кераміки, каменю, скла і навіть дерева.
Катерина Чуєва, заступниця міністра культури та інформаційної політики України:
Трошки менше ніж 600 предметів, інвентарних номерів, але об'єктів там набагато більше - це понад дві тисячі власне предметів. Вони надзвичайно різні, всі вони з історичної точки зору, звичайно, безцінні.
Сергій Громенко, кандидат історичних наук:
Серед них є предмети, які підкреслюють статус того населення, яке ними володіло. Наприклад, золоті браслети, або інші прикраси, фібули, тобто застіжки, якими закріплювались плащі. Там є такі поясні набори - застіжки на ремені, яким там тисячу-півтори тисячі років.
В експозиції були предмети із п'яти музеїв. Одного київського та чотирьох кримських. Серед скарбів - церемоніальний шолом, коштовне каміння, мечі стародавніх греків та скіфів часів Херсонесу й сарматського періоду.
Андрій Іванець, кандидат історичних наук, координатор ГО "Таврійська гуманітарна платформа":
Ми маємо артефакт із Керченського історико-культурного заповідника - змієнога Богиня, або Діва, що проростає. Він зовсім не із золота, але його вартість навіть важко оцінити в плані історико-культурному.
Після проведення виставки Нідерландський музей не знав, куди все це археологічне добро повертати. В музеї окупованого Криму чи на материкову Україну. І хоча два суди вирішили, що таки до Києва - історія досі не завершена. У вівторок - переможне для України рішення оголосив Апеляційний суд Амстердама.
Апеляційний суд постановив, що права Української держави, засновані на законі "Про музеї", мають перевагу. Музей Алларда Пірсона більше не зобов'язаний повертати предмети до кримських музеїв.
Усі ці роки засідання тривало в будівлі, яка й сама схожа на музей. На воді. Процес був гучним. Навіть відводили одного із суддів через імовірні зв'язки з росіянами. Ті наполягали: оскільки більшість артефактів знайдена саме на території Криму, - їх потрібно повернути на півострів. Україна була категорично проти.
Сергій Громенко, кандидат історичних наук:
Почнімо з того, що навіть найдрібніший уламок амфори чи якийсь загублений ґудзик, якому просто вже там тисячу - дві-три тисячі років - це є унікальний артефакт, з нашої історії, яким не можна нехтувати.
Коли у грудні 2016 року озвучили перше рішення - відвезти все до Києва, організаторка виставки, представниця кримських музеїв, розплакалась.
Навіщо чинити дії, які роблять людей дезінтегрованими?
Суд вирішив віддати скарби Україні - до стабілізації ситуації в Криму.
Катерина Чуєва, заступниця міністра культури та інформаційної політики України:
Позиція України в цьому питанні від самого початку тверда і зрозуміла: Україна наполягала на поверненні цінностей державі, яка дала дозвіл на їх вивезення. Весь світ визнає факт окупації Криму і в правовому полі це питання так само має наслідки.
Артефакти з Києва повернули ще 2014 року, а от ті, що з Криму - запакували й віднесли у підвал музею Алларда Пірсона. І за їхнє зберігання ми маємо... заплатити. Щонайменше 120 тисяч євро. Та головне питання, Коли скіфське золото повернеться до Києва? Точної дати немає. Рішення суду набирає чинності за три місяці. Це якщо сторона, яка програла, не подасть касації.
Та в Україні вже активно готують місце, куди привезуть цінності.
Інна Томіна, кореспондентка:
Зараз ми на території святині - Києво-Печерської Лаври. Без перебільшення можна сказати, що саме тут зароджувались духовність, історія та культура України.
А ось цю здавалось би маленьку на вигляд будівлю називають "золотою коморою" України. Саме звідси частину скіфського золота возили до Нідерландів. І зараз я вам покажу яку!
Скіфи й сармати не знали писемності, тож їхній літопис - це зброя, предмети побуту й прикраси. Скіфські вожді прагнули максимального комфорту в потойбічному житті, а тому разом із ними в могили клали дружин, рабів, коней, зброю і, звісно, золото.
Наталія Панченко, завідувачка скарбниці Національного музею історії України:
Це ви бачите скіфську гривню з Нагайчинського кургану, вона також була представлена на виставці в Амстердамі. Дуже інтересна знахідка, відноситься до поховального обряду сарматів. Вона не була у вжитку, а одягалась на шию вже померлої людини. Складається з золота дуже високої проби й бірюзові вкраплення є.
Завідувачка музею-скарбниці пані Наталя розповідає: те, що презентували в Європі з Києва, страхова оцінила в 11 мільйонів євро. І це лише 19 предметів. Те, що залишилось у сховищах в Амстердамі - теж потягне на понад десять мільйонів.
Наталія Панченко, завідувачка скарбниці Національного музею історії України:
Ті речі, які бачили європейці й зараз ще залишаються в музеї Алларда Пірсона, Україна материкова ще не бачила. Тому ми дуже радіємо рішенню. Ми будемо готувати виставковий проєкт.
Найбільше в Києві очікують побачити - стародавні лакові китайські шкатулки.
Власне, з цих речей і почалась цікавість, коли вони були відреставровані, введені в науковий обіг, то зацікавилась спільнота світова.
Андрій Іванець, кандидат історичних наук, координатор ГО "Таврійська гуманітарна платформа":
Це такі лакові скриньки, які були знайдені на Усть Альмінському некрополі. Їх датують першим століттям нашої ери й вони свідчать про те, як функціонував шовковий шлях ще в глибоку давнину і на сьогодні це найзахідніші знахідки от таких от скриньок.
До 1996 року була тільки теорія, що через Крим пролягав торговельний шлях, який сполучав Рим із Китаєм. І знайдені скриньки теорію перетворили на беззаперечний факт.
Сергій Громенко, кандидат історичних наук:
Дерево згнило, залишився тільки лак. Наскільки китайці його класно зробили. І от ця лакова шкатулка.. Ну я не знаю.. Її цінність - вона не така визначна, як київська пектораль, але її історична цінність - аж ніяк не менша.
Власне, ці вироби зголосилися відреставрувати майстри з Японії. Процес тривав чотири роки. Потім українські музейники вирішили зібрати гроші на їхнє зберігання і саме тому колекцію повезли до Європи.
Наталія Панченко, завідувачка скарбниці Національного музею історії України:
Цікавість європейців на порядок до цих речей вища, аніж у нас. Якби таку пектораль, як ми виставили до 30-річчя, виставили у Венеції, то в них би черга через всі проліви стояла. В нас, як ви бачите, більш спокійно.
Щоправда, суди й скандали довкола скіфського золота мають додати ажіотажу, - переконані музейники. А дипломати запевняють - чекати на скарби вже недовго.
Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України:
Я переконаний, так само, як ми повернули сьогодні скіфське золото, ми повернемо наших людей і наші тимчасово окуповані території.
