Навіть після важкого поранення він рветься у бій: історія українського військового з позивним "Прапор" [ Редагувати ]

Саме завдяки їх мужності сьогодні пишеться історія перемоги України над росією. Це про українських військових. Навіть після важких поранень вони все одно рвуться у бій. Наша наступна історія - саме про такого героя, Олександра з позивним "Прапор".

Олександр з позивним "Прапор" служить на Авдіївському напрямку. Чоловік розповідає, там позиції українських військових під постійними ворожими обстрілами. Поранення отримав, коли під артилерійським вогнем виносив разом із побратимами пораненого бійця.

Позивний "Прапор" - військовослужбовець Збройних сил України:

Виносили побратима, в спину прилетів осколок, і якби не його спина, той осколок потрапив мені десь у груди.

Щойно доставив побратима у безпечне місце, Олександр пішов на розвідку. Під ногами не помітив ворожої міни і наступив.

Позивний "Прапор" - військовослужбовець Збройних сил України:

Я у розвідці не побачив лепесток і наступив п'ятою. Так мені відірвало ногу, ну стопу.

І це, як виявилося, не найгірше, що могло статися. Повернутися до побратимів "Прапор" вже не зміг через безперервний обстріл. Знайшов покинуту хату і там без медичної допомоги, їжі та води пробув 4 дні!

Позивний "Прапор" - військовослужбовець Збройних сил України:

На 4 день ввечері кажу: "Боже, дай мені, будь ласка, водички і пару цигарок". І вранці, тільки сонце вставало, вилазить місцевий житель, який прожив там 8 років без електрики, ну доправляють йому воду.

Саме цей незнайомець і врятував життя бійцеві, привів захисників на допомогу. Олександра доправили до лікарні. Медикам довелося ампутувати стопу. І таких, як цей боєць з мінно-вибуховим пораненням, за останній час побільшало, розповідають лікарі.

Юрій - лікар-хірург:

Если раньше это были артобстрелы, то теперь появились бойцы, которые наступили именно на мину, на противопехотную мину.

І саме після таких поранень врятувати кінцівку хірургам дуже складно. Але вони роблять все можливе. Юрій показує знімок бійця, якого доставили нещодавно. Військового госпіталізували з переламом стегна.

Вот перелом бедра, а это стержни, которые удерживают бедро. Это выход из ситуации. Он не приятный потому, что у больного железяка торчит из ноги, но это альтернатива, иной альтернативы нет. Потому что если мы не зафиксируем перелом, это боль и потом незвращение этих переломов.

Якщо у медиків є хоча б один відсоток, що бійця можна поставити на ноги, вони його використають. Адже, за більше як пів року війни є бійці, які вдруге потрапляють до них із пораненням і все одно з лікарняного ліжка рвуться у бій.

Позивний "Прапор" - військовослужбовець Збройних сил України:

Были несколько бойцов, которые дважды у нас лежали в отделении. Я так понимаю, что те, кто не хочет воевать, их на войну не гонят. Потому что не обсуждается куда дальше. Обсуждается, да, дальше в часть и поехали дальше.

Це і про Олександра. Він втратив стопу, але не бажання вигнати ворога з української землі. Поки військовий на лікарняному ліжку, друзі шукають курси оператора дронів. Чоловік тепер хоче з неба допомагати українській артилерії нищити окупантів.

Позивний "Прапор" - військовослужбовець Збройних сил України:

Хочу вільну країну для дітей. Для будущого покоління.