Вісім місяців мешканці села Правдине, на Херсонщині, терпіли свавілля росіян: що розповідають люди про окупацію [ Редагувати ]
Не опускати руки і вірити у Збройні сили України. Що це таке - добре знають ті люди, які пережили окупацію. Довгі вісім місяців мешканці села Правдине, на Херсонщині, терпіли свавілля росіян. Що люди розповідають про злочини ворогів, і як звільнене Правдине живе зараз, бачила Наталія Сінченко.
Руїни та потрощена техніка - така картина зустрічає при в'їзді у село. Їхати доводиться обережно, трохи вбік - і все заміновано. Утім, люди тут живуть.
Сільські вулички, немов дихають горем. Немає майже жодної вцілілої домівки. А в людей - незагоєні рани.
Ганна Алдабаєва- жителька села Правдине:
Я ранена була. У мене тут насквозь, взаді там отака дірка була, а осколок там і є. - О,Боже, Ви ще живі залишилися? - Я п'ять днів сиділа в селі, не вивозили. Не було чим. По всьому селі збирали уколи, таблетки, хто що давав, тільки щоб зараження не було. А ті скільки продавали. Усі. А потім дали коридор і мене вивезли.
Пані Ганна розповідає як жила під час окупації. Були поранені і вона сама, і донька. А рашисти почувалися, як удома - оселилися у хаті жінок.
Ганна Алдабаєва- жителька села Правдине:
В туалет понакладали гранатів. Ще отаку одну здорову зелену на середину поставили. Отаких бочек, отаких во, понаставляли, понамотувпли гранатів, двері виламали. Гранатів, растяжків, понавикопуапли окопів. І окопів сильно. І взаді дому. Таке наробили.
А будинок пані Галини окупанти використовували як снайперську позицію.
Галина Вершина - жителька села Правдине:
А у мене кухня маленька. Ну і з мережки випалили дірку у кухні, поставили драбину, ну і лазили. Отодвигали шифирину і там наблюдали, чи стріляли, чи що вони робили.
Віталія орки били і катували. Так карали за те, що допомагав місцевим привозити питну воду.
Віталій Маюк - житель села Правдине:
руські, вони мене били за те, що я воду возив…
Окупанти тримали людей у страху. Щоб боялися, влаштовували страти, люди кажуть: убили сімох місцевих.
Коли ж, наші захисники пішли у контрнаступ, рашисти "зробили ноги". Лишивши розтрощену техніку, купи сміття та вибухівку.
Селянам нині тут несолодко: без води, світла та газу у побитих домівках.
Анна - жителька села Правдине:
У мене в двір попало два сняряди. Криші не було, вікон не було, веранди немає, нічого немає. І дах побило. Зкусків накрили. Живём там. Потолки позамазывали и живём там. Дров немає. Топить немає чим…
Галина Вершина - жителька села Правдине:
Дуже тяжело з водой. В кого близько немає скважини, немає де накачати. Всі бочки побиті. Всі бочки в дірках. Надо варить. Свету немає.
Тому кожного приїзду волонтерів з Миколаєва тут чекають.
Ганна Мердак - жителька села Правдине:
Спасибо Всім. Привозять і хлопці, і дівчатка.. Ми не обіжені. У нас все є. Каждий день і продукти, і моюще. Все.