Не зламався і не впав у розпач: як спорт стає найкращим антидепресантом? [ Редагувати ]
Він не зламався і не впав у розпач. І своєю жагою до життя тепер надихає інших. 24-річний нацгвардієць Михайло Матвіїв з Львівщини на фронті втратив ліву ногу. І найкращим антидепресантом для нього став спорт. Вікторія Балицька бачила тренування.
До боксерської груші у спортзалі Михайло стрибає на одній нозі. До ампутації тренувався по дві години на день. А зараз лише по 60 хвилини - щоб не перевантажувати організм. Починає з розминки.
Щоб розігріти м'язи й в подальшому не травмувати їх. Не тільки м'язи, але суглоби.
Коли чоловік відчуває, що м'язи добре розігрілися - береться боксувати.
Коли Михайло вперше після поранення поновив тренування з грушею, мало не знепритомнів, але не здався.
Одразу побілів, закрутилась голова, такий спотів увесь. Ну і зараз я не скажу, що прям легко відчувається, що я попригав трошки на нозі - я вже дихаю так важко.
Михайлу Матвіїву - 24. У Нацгвардії служить вже два роки. Стати військовим мріяв з юності. А коли почалася повномасштабна війна, відразу подався у бойовий підрозділ, побував у багатьох гарячих місцях. Важке поранення дістав першого грудня у Великій Новосілці біля Вугледару. Михайло із трьома побратимами зачищав посадку від мін. На одній з них воїн і підірвався.
Михайло Матвіїв, військовослужбовець Національної гвардії України:
Я 4-й є, я кулеметник. Я перебігав для того, щоб прикривати, і в тому напрямку, і перебігаючи дорогу, в принципі, потому самому що і всі, я наступив на міну. Ну просто біжу, підрив, падаю, бачу я без ноги. Такий, ну, блін окей.
Врятували пораненого Михайла побратими - вони повернулися та допомогли зупинити кровотечу.
Михайло Матвіїв, військовослужбовець Національної гвардії України:
Вони беруть витягують мене за бронежилет у посадку, я витягую в той момент турнікет, починаю його накладати, вони беруть його докручують і вже, є ще такий пам'ятаю момент: вони вже закрутили. Я кажу - Вітьок, дивись ще, давай ще разок прокрути, щоб точно не стік кров'ю.
Далі були лікарні та операції. Попереду у Михайла ще одна, після неї планує стати на протез. А поки що Михайло ходить із милицями і запевняє, що це не впливає на його оптимістичний настрій.
Михайло Матвіїв, військовослужбовець Національної гвардії України:
Я рахую, що це не така вже велика і втрата. І кожен, хто отримує якесь таке поранення, в принципі має собі знайти якісь плюси в тому. Знайти якийсь плюс в тому, якусь там причину, допустим там якісь плани собі в подальшому поставити. І так легше тоді сприймати. Не знаю, я якось до того поставився так: ага втратив одну ногу, блін, могло бути і дві, не так вже й погано.
Михайло в майбутньому хотів би взяти участь в параолімпійських іграх. Тож наполегливо тренується. До того ж спорт, каже, це найкращий антидепресант.
Ну, я можу не займатись довший час, я ходжу там типу такий цей, можу бути трохи злий, вспильчивий. Пішов позаймався, всю енергію спустив і мені так краще.
Михайло, планує і далі служити в Нацгвардії. Хай і не на передовій, але наближатиме перемогу.
