У ЗСУ служать майже 60 тисяч жінок: історія командирки відділення зенітного дивізіону [ Редагувати ]

У ЗСУ служать майже 60 тисяч жінок. На рівні з чоловіками вони борються за свободу нашої країни. Багато з них приєдналися до оборони України ще до початку повномасштабного вторгнення. 

Наша історія - про командирку відділення зенітного дивізіону. Ще у 2018-му, одразу після школи, Вікторія пішла у військкомат. І зараз - б'є ворога на найгарячішому, Бахмутському напрямку. Про тендітну дівчину на фронті - роскаже Ігор Левенок.

Дорога на передову, вона завжди не проста, а зараз іще й погода додає складнощів…Дощі. Дороги розкисли. Тут розумієш, які машини потрібні на війні…

Ну ось чуємо, фактично така канонада лунає зранку, вдень, вночі вона ще більше. Бахмутський напрямок, напекельніше місце, передова…

Тут нас зустрічає вона. Вікторія, на псевдо "Руна", родом з Черкащини, головний сержант. 24 роки. На фронті - з 2018-го.

- В зенітно-артилерійському взводі я є головним сержантом, командиром відділення. - Ви вже головний сержант? - Так. - І як у вас складаються стосунки з побратимами? - Все добре. Мене поважають і люблять, колектив у нас злагоджений дуже.

Вона розповідає, раніше любила походи і фітнес. А тепер довелося полюбити ще й ось таку гармату. 

Вікторія - стрілець-навідник зенітної установки ЗУ-23. Зброя не нова, радянська. Їй вже за півсотню років, розрахована на ураження повітряних цілей. Але за такої інтенсивності боїв і завдання можуть бути різними. Коли московити атакують, Віка зі своїм екіпажем відбиває штурми ворожої піхоти вогнем зенітки прямим наведенням.

Вікторія, стрілець-навідник зенітної установки:

В основному ми зараз працюємо по наземних цілях противника, по живій силі, по їхніх укриттях, ну і по техніці. - А по авіації? - По авіації зараз ні, тому що в неї дальність два з половиною і висота півтора кілометри. Авіація так близько до нас не залітає.

Свою історію Вікторія розповідає з гумором. Згадує той день, коли прийшла до військкомату. І там не залишила жодних шансів на відступ. Сказала, що їй не мають права відмовити, бо рішення служити було усвідомлене.

І вони мені кажуть: та йди додому і борщі вари, заміж виходь. А я кажу, та ні, я хочу служити. Вони коли дали мені документи на комісію, то думали, що я вже не повернуся, думали, що я її не пройду, або ще щось. А коли я повернулася, то вони кажуть, а ми думали ти не прийдеш.

Віка розповідає як навідник орієнтує гармату. Вона має визначити основну точку наведення. Після того, як вдалося це зробити, чекає інформацію про ціль. Коли дані вже у неї, налаштовує приціл: виставляє дальність та кут, наводиться і…

Ігор Левенок, кореспондент:

Радянська зенітна установка ЗУ-23 - старенька зброя, але досить ефективна, армійці нею працюють по живій сили противника, працюють по легко броньованій техніці, ну і ворожі бліндажі та укріплення вона теж дуже добре розбирає…

Віка прикриває вогнем нашу піхоту. Найважливіше завдання. Від цієї праці залежать життя людей.

Вікторія, стрілець-навідник зенітної установки:

Просто що зараз їх погодні умови притормозили трішки. Тут у нас така місцевість просто яри, балки, болото і поле сплошне, ну і зеленка. Там важче звісно, особливо піхоті, тому, я думаю це їх і притормажує зараз, але я думаю, зараз як підсохне, то почнуть лізти і тут. Ми сюди коли заїхали, то тут були дуже активні дії. Противник ліз кожного дня, а зараз поки дощі, то поки тихіше. Чисто артилерія працює їхня і наша…

Працювати доводиться як удень, так і затемно. Лічені години на відпочинок. Протягом доби буває по кілька виїздів.

І ворог це відчуває. Окупанти давно полюють на зенітку, яка їм ой як дошкуляє. Артилерійських снарядів не шкодують. Віка каже: в її роботі головне - відстрілявся і хутко міняй позицію.

Позивний "Коша", командир підрозділу:

Вона завжди з цікавістю до цього ставилися. Їй завжди було цікаво працювати і що там робиться. І заряджати вона допомагала, ще коли була на фаху ПЗРК. Ну і нічого, потихеньку вчилася і зараз як бойова одиниця вона дуже гарна, а як бойовий побратим, то ще краща.

І післявоєнні мрії Вікторія має. Прагне закінчити військову кафедру і стати офіцером. Створити родину. Каже, чоловік має бути теж військовим. 

Вікторія, стрілець-навідник зенітної установки:

Щоб людина розуміла тебе. Бо коли навіть зараз я їздила у відпустку і говориш з людьми цивільними, а вони не розуміють цього всього твого діяння. Чому ти там, для чого ти там? А коли людина буде близька по духу, коли вона також віддаватиме себе і увесь свій час і життя цій справі, то я думаю з такою людиною легше буде і жити.

А жінкам, які хочуть вступити до війська, Вікторія радить вірити в себе; тих, хто стоїть поруч. Вірити в нашу перемогу, йти до неї і не боятися.